Читати книгу - "Про письменство. Мемуари про ремесло"

Також можна помітити, наскільки простіше стає зрозуміти думку, коли вона претворюється на дві. Це полегшення для читача, а читач завжди має бути вашою найголовнішою турботою. Без Постійного Читача ви — просто голос, який крякає в пустоті. І дуже непросто бути тим, хто все це читатиме. «[Вілл Странк] відчував, що читач майже завжди в серйозній халепі, — пише Е. Б. Вайт у вступі до „Елементів стилю“, — людина, що борсається у трясовині, і обов’язок усякого, хто прагне писати англійською, — хутко осушити трясовину й вивести цю людину на сухе чи принаймні кинути їй мотузку». І не забувайте: Письменник кинув мотузку, а не Мотузку було кинуто письменником, будь ласочка.

Друга порада, яку я хочу вам дати, перш ніж перейти до наступного рівня ящика з інструментами, звучить так: Прислівник вам не друг.

Прислівники — це, як ви пригадаєте зі свого варіанта «Ділової англійської мови», слова, що є означеннями до дієслова, прикметника або іншого прислівника. Вони зазвичай закінчуються на — ly. Таке враження, що прислівники, як і пасивний стан, створені з думкою про боязкого автора. У випадку з пасивним станом автор зазвичай виражає страх, що його не сприймуть усерйоз; це стан хлопчиків із намальованими ваксою вусами та дівчаток, які шкандибають по хаті на маминих підборах. У випадку ж із прислівниками автор зазвичай ніби переживає, що висловився недостатньо чітко, не доніс думку чи не передав образ.

Подумайте над реченням: «He closed the door firmly»[161]. Це аж ніяк не жахливе речення (тут хоча б використовується активне дієслово), але запитайте себе, чи справді там потрібне слово firmly. Можна аргументувати, що воно виражає ступінь відмінності між He closed the door та He slammed the door[162], і я не маю контраргументу… але як же контекст? Як же всі ті слова, що пояснювали нам (і навіть емоційно зворушували), що відбувається перед He closed the door firmly? Хіба вони не повідомляють нам, як він зачинив двері? Якщо це таки правда, то хіба firmly не зайве слово? Не надмірне?

У цю мить хтось десь звинувачує мене в надокучливості та прискіпливості в дрібницях. Заперечу. Я вважаю, що дорога в пекло вимощена прислівниками, і кричатиму про це з усіх дахів. Інакше кажучи, вони як кульбаби. Якщо у вас на газоні виросла одна, вона гарна й унікальна. Проте якщо ви її не виполете, завтра їх стане п’ять… а післязавтра вже п’ятдесят… і відтак, браття й сестри, ваш газон буде цілковито і повністю вкритий кульбабами. Тоді ви вважатимете їх бур’янами, чим вони і є, однак буде — ОЙ ЛИХО! — запізно.

Утім, я вмію і поблажливо ставитися до прислівників. Чесне слово. За єдиним винятком: слова автора при діалогах. Я наполягаю, щоб ви користувалися прислівниками в таких ситуаціях лише в найкрайніших, найособливіших випадках… і навіть тоді не варто, якщо цього можна уникнути. Аби впевнитися, що ми всі точно знаємо, про що йде мова, розгляньмо ці три речення:

«Put it down!» she shouted.

«Give it back,» he pleaded, «it’s mine.»

«Don’t be such a fool, Jekyll,» Utterson said.[163]

У цих реченнях shouted, pleaded і said — дієслова авторської мови. А тепер погляньте на ці сумнівні правки:

«Put it down!» she shouted menacingly.

«Give it back,» he pleaded abjectly, «it’s mine.»

«Don’t be such a fool, Jekyll,» Utterson said contemptuously.[164]

Другі три речення слабші за перші. Більшість читачів одразу збагне чому. «„Don’t be such a fool, Jekyll,“ Utterson said contemptuously» — найкраще з них; це всього-на-всього кліше, а інші два просто сміховинні. Такі слова автора часом називають «свіфтиками» на честь Тома Свіфта, хороброго героя-винахідника в пригодницькому хлопчачому книгосеріалі Віктора Епплтона II[165]. Епплтон полюбляв такі речення, як: «„Do your worst!“ Tom cried bravely»[166] та «„My father helped me with