Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

Експедиція рушила слідом. Северсон із Лідушкою на руках біг поряд з академіком.

Боїшся? - запитав її.

Коли ви не боїтеся, то й я ні...

Підхід до скель був вільний, немов хтось протоптав крізь джунглі зручну стежку.

Блискавки вгамувалися, вітер також стих. Виправа стишила крок. Лише Мак-Гарді з Краусом чвалали далі. Вони боялися, що буря несподівано повернеться. Мали-бо чималий гіркий досвід із погодою на Кварті.

Поглянь, - прошепотів Краус, коли вони наблизилися до самих скель. - На верхівці хтось стоїть.

Крилатий квартянин - готується злетіти, бачиш, як розправив крила?

Авжеж, але здається мені, що він стоїть нерухомо. І досі ще не почув нас. Це дивно, адже квартяни мали винятково чутливий слух.

Квартянин не рухається, - повторив Краус лаконічно, коли вся експедиція прибула на місце.

Можливо, це статуя, - промовив Хотенков. - Згідно з вашою розповіддю, Мак-Гарді, розвинені квартяни вправні скульптори.

Давайте поглянемо на цього хлопця зблизька, - запропонував Фратєв і тут-таки заплигав по камінню до верхівки.

Нагорі він голосно розсміявся.

Хотенков має рацію, це статуя - й вельми добре зроблена, хоча й не викінчена в деталях. Цілком можливо, що десь неподалік ми знайдемо помешкання квартян. Огляньмо околиці.

Експедиція розділилася на декілька груп, кожна з яких пішла своїм напрямом. За порадою Хотенкова всі налаштували передавачі на однакову частоту, щоби постійно бути на зв’язку.

Я знайшов декілька дерев зі світними плодами. Лідушка в захваті, - озвався за хвилю Северсон.

А я натрапив на кілька примітивних хиж із гілок та широкого листя, - повідомив Фратєв.

Неймовірно, у скелях виявилися печери з чудовим настінним розписом! - почувся в навушниках здивований голос Ватсона.

Огляд квартянських дивовиж тривав майже дві години. Й навіть ті, хто все ще не вірив, що вони опинилися на далекій планеті, засумнівалися. Лише в Молодінової та Криштова на вустах грав загадковий усміх...

Краус та Мак-Гарді попрямували до бухточки, де була пришвартована «Стріла». Літак спокійно лежав на водній гладіні, вкритій дрібними рослинами.

Давай злетимо й поглянемо на цю загадку з висоти пташиного польоту, - запропонував Краус.

Далебі, - кивнув Мак-Гарді, - ото наші здивуються, коли ми з’ явимося над їхніми головами!

Однак, тільки-но вони зайшли у воду, літак зрушив з місця, кілька разів підскочив на хвилях і злетів у повітря.

Краус хутко ввімкнув передавач:

Це Краус і Мак-Гарді. Неподалік від вас, у напрямку сяючої Проксими, ми виявили в бухточці наш літак «Стрілу». Коли наблизилися, він злетів.

Це Хотенков. «Стрілу» ми помітили ще з повітря. Повертайтеся до скель, ми знайшли чимало цікавого.

Біля скель на них чекав лише Фратєв.

Підніміться до статуї на верхівці й роззирніться навколо, - сказав він.

Вони вилізли на стрімчак і уважно оглянули ландшафт.

Там. там. бачиш?! - скрикнув Мак-Гарді.

Краус повернувся у вказаному напрямі й заціпенів. Над верхівками дерев сяяли чотири великі різнобарвні кулі.

Селище Невидимих. Значить, ми й справді на Кварті.

Гайда, оглянемо цю загадку зблизька, там нас чекають! - крикнув нетерпляче Фратєв.

Невдовзі вони опинилися на маленькій галявині. Посеред неї стояли чотири стрункі піраміди зі світними кулями на верхівках. Експедиція оглядала дивні будівлі й жваво обмінювалася враженнями.

Це помешкання друзів зі Змієносця, - промовив Мак-Гарді, коли приєднався до виправи.

Безумовно, - згодився Хотенков. - Щойно вони повернулися з дороги...

Над головами екскурсантів зашумів літак у вигляді ската й за хвилю приземлився неподалік від пірамід.

Вітаю на Кварті, друзі з Землі, - вклонився чоловік у скафандрі, що першим вийшов із літака.

Мак-Гарді сполотнів. Скориставшись загальною уразою, він вимкнув ліхтарик і відійшов убік.

Навіщо ти це робиш? - запитав Краус, що стояв поряд і уважно стежив за діями приятеля.

Не турбуйся про мене, мушу на хвилю відійти.

Тобі зле?

Зі мною все гаразд. За мить повернуся, - процідив Мак- Гарді й попрямував до темного пралісу.

Краус подався за ним назирці.

Мак-Гарді, не робіть цього! - пролунав раптом дужий голос чоловіка в скафандрі.

Краус, гадаючи, що його друг хоче вкоротити собі віку, повалив Мак-Гарді на землю й прикрив своїм тілом. Обоє чоловіків, борюкаючись, опинилися в світлі прожекторів.

Мак-Гарді, благаю, не робіть цього! - залунав знову підсилений голос прибульця.

Мак-Гарді, напруживши всі сили, відштовхнув Крауса й побіг у джунглі. Відразу по тому з хащів вихопилося сліпуче полум’я.

Краус, саме підвівшись, знову впав на землю, мов уражений блискавкою.

Учасники виправи були приголомшені швидкими й несподіваними подіями. Ніхто не збагнув, що, власне, сталося.

Він поранений! - скрикнув чоловік у скафандрі, першим поспішивши до Крауса, що лежав без свідомості.

Негайно поряд з’явилася доктор Бартошова.

Небезпечно велика втрата крові, - видихнула вона, схилившись над пораненим.

Аптечку маєте в сумці. Надайте першу медичну допомогу, за мить тут буде наш літак, - сказав хрипко блідий мов смерть Хотенков.

Северсон та ще кілька чоловіків тим часом заходилися шукати Мак-Гарді.

Ви шукаєте марно. На жаль, його більше немає, - звернувся до них чоловік у скафандрі. - Антиречовина й ізолюючий пристрій стали для Мак-Гарді фатальними.