Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 100
Перейти на сторінку:
200 року до н.е., коли Перісад ІІІ та Камасарія, його дружина, дякують у Дідімах Аполлонові за те, що допоміг відбити напад кримських скіфів. Друга дата відноситься до 180 року, коли та ж Камасарія, вже із сином, знову підносить дари Аполлонові, але в Мілеті. Перісад IV, син Камасарії, якийсь час правив разом із матір'ю і був, як свідчать джерела, шанувальником Аполлона, для святилища якого в Дельфах він подарував золоту таріль, яка мала, очевидно, символізувати сонце, оскільки культ Аполлона пов'язаний із Сонцем. Шанувальницею Аполлона, очевидно, була й батьки Перісада IV, тобто Перісад ІІІ і Камасарія.

У зв'язку з цим видається важливим, що Геродот у четвертій книзі своєї «Історії», присвяченої скіфам, згадує двох гіпербореянок, Аргу та Опіду, які прибули зі своєї країни на Делос; згодом туди ж прибули ще дві гіперборейки, про яких пише Геродот, Лаодіка й Гіпероха. Могили Арги й Опіди на Делосі містилися біля храму Артеміди. Припускається, що Арга й Опіда причетні до культу Артеміди, тобто Діви, який тотожний індійському культу Деві, дружині або жіночій іпостасі Шіви; він був особливо поширений у кримських таврів, що їх від сіндів на Таманському півострові відділяла лише вузька Керченська протока, тоді — Боспор Кімерійський. Припускається також, що Арга й Опіда — імена двох місцевих богинь, витіснених культом Діви-Артеміди. Геродот зазначає, що дари, принесені Аргою і Опідою, мали полегшувати пологи в жінок, що делоські жінки щороку на честь Арги та Опіди підносили богині дари й співали величальних пісень, створених лікійцем Оленом (Геродот, 474, примітка).

Той же Геродот мовить, що предком Олександра Македонського був Аргай чи Аргей; ім'я Аргея мала дружина Арістомеда — лакедемонського царя, а назву Аргос мала країна, місто й аргоський герой. І, нарешті, той же Геродот зазначає, <102> що скіфи називали Афродіту Уранію — Аргімпаса, а Аполлона — Гойтосир (IV, 59).

Що ж до Опіди, подруги Арги в подорожі на Делос, то й вона виявляє зв'язок із Північним Причорномор'ям, причому в порівняно недавні часи. В цьому плані привертає увагу Діва-Обида «Слова о полку Ігоревім», яка, судячи з усього, пов'язана з культом Аполлона, тотожного культові Крішни-Гопали і Йвана Купала. Принаймні, про неї мовиться, що вона на синьому морі плеще лебединими крилами, а лебідь — птах Аполлона. Саме з країни гіперборейської, тобто з Північного Причорномор'я, щовесни, закликуваний величальними співами, повертається Аполлон на Парнас у колісниці, запряженій білосніжними лебедями. Аполлон справді прибув до Греції з півночі, він — прийшле божество в грецькій міфології, як, до речі, й Артеміда, статую якої, за давньогрецьким міфом, принесли до Греції з Таврики (сучасний Крим) юна Іфігенія, донька мікенського царя Агамемнона, та її брат Орест.

Ще один напис з ім'ям Комосарія, очевидно, різновиду імені Камасарія, знайдено на початку ХІХ ст. на березі Ахтанізовського лиману, на Таманському півострові. Південніше станиці Ахтанізовської, на горі Бориса й Гліба (західний берег лиману), на початку ХІХ століття виявлено руїни, як вважають, храму Артеміди. Біля цієї ж гори знайдено статуї і напис цариці Комосарії. Напис вирізьблено на лицьовій стороні вапнякового постаменту. На верхній площині його — два заглиблення для двох статуй. Одна з них, чоловіча — втрачена, друга — жіноча, зберігається в Керченському музеї. Сам постамент із написом в Ермітажі, а напис такого змісту:

«Комосарія, дочка Горгіппа, дружина Перісада, за обітницею присвятила могутньому богові Санергу й Астарі при Перісаді, архонтові Боспору та Феодосії і цареві сіндів, усіх маїтів і фатеїв» (КБН, 583).

Як видно з напису, Комосарія — теж боспорська цариця, але вже дочка Горгіппа, внучка Сатира І й дружина царя Перісада І, який правив Боспором у 344–311 рр. до н. е… Тобто й сам напис датується ІV ст. до н.е. Сатир І царював у 433–389 рр. Між царюванням Сатира І та Перісадом І при владі перебуло двоє царів, Левкон І (389–349) та Спарток ІІ (349–344), причому Спарток ІІ царював разом із Перісадом І, а після 344 року (очевидно, після смерті Спартока ІІ), правив сам. Царів на ім'я Горгіпп серед Боспорських написів не засвідчено. Проте деякі цікаві дані про Горгіппа, Сатира І та про взаємини між Боспорським царством і довколишніми племенами, подають «Військові записки» Полієна. Сатир знову привів до влади скинутого царя сіндів Гекатея і віддав йому в дружини свою доньку. Навзамін Гекатей мав позбутися своєї <103> теперішньої дружини Тіргатао, яка походила з меотів. Гекатей дуже любив дружину й не наважувався заподіяти їй смерть, тому тимчасово примістив її у віддалену фортецю. Проте Тіргатао втекла разом зі своєю охороною, а Гекатей і Сатир, виявивши втечу, кинулися навздогін, бо розуміли, що меоти повстануть, коли Тіргатао добудеться до них. Проте Тіргатао перехитрувала їх — удень вона переховувалася в лісах, а вночі якомога швидше добиралася до рідних місць. Врешті-решт вона дісталася до іксоматів, очевидно, племені, з якого походила, бо в неї там був власний палац. Батько Тіргатао на той час уже помер, і племенем правив його наступник, з яким Тіргатао побралася. Після цього вона підбила іксоматів та інші войовничі меотські племена на війну зі своїми кривдниками й пройшла з мечем через усю Гекатеєву Сіндику, спустошила володіння Сатира. Гекатей і Сатир мусили запросити миру вони послали їй щедрі дари, а Сатир, до всього, надіслав їй у заложники свого сина Метродора.

Мир було встановлено, проте Сатир і далі чинив підступи та інтриги проти Тіргатао, наслідком чого стало те, що Тіргатао стратила Метродора й знову розпочала проти Сатира нещадну й затяжну війну. Сатир не витримав лих та випробувань, які з його ж волі впали на нього, й помер. А царську владу посів його другий син — Горгіпп. Він попрохав у Тіргатао миру й надіслав їй щедрі примирювальні дари. Так вдалося покласти край виснажливій і жорстокій війні. Горгіпп, судячи з усього, правив недовго, але дехто з істориків схильний вважати, що саме тоді Горгіпп заснував місто й назвав своїм іменем — Горгіппія, яке вважалося столицею сіндських правителів. Існує і припущення, що Горгіпп просто перейменував якесь старе місто, натоді існуюче, і що саме Горгіпп приєднав Сіндику до Боспорського царства (АС, 108–110).

Відомий дослідник індоаріки в Північному Причорномор'ї О.Трубачов виводить ім'я Камасарія від давньоіндійського кама — «любовне бажання», «кохання» та — шрі/-сар — «жінка». Тобто все ім'я,

1 ... 36 37 38 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"