Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Щодо компонента — сарія, то О.Трубачов вбачає його відбиття в санскритському апсара — «апсара», «жіноча водяна істота», «німфа», «русалка». Спроба пов'язати ці слова з іранським сар — «голова» малоймовірна типологічно, бо перед нами суто жіночі імена. Тим більше, що в боспорській епіграфіці засвідчено імена Сарія та Саріка (ІА, 270).

Щодо компонента кама, то справді, він міститься в багатьох <104> індійських іменах, причому як жіночих, так і чоловічих, де пов'язується з поняттям «кохання», «любов». Проте слід зважати, що значна частина індійських імен складається з компонентів, які пов'язані з тими чи іншими божествами, жіночими або чоловічими. Серед божеств, імена яких беруть активну участь в іменотворенні, з повним правом можна назвати Каму — бога кохання в індійській міфології. Тож цілком правомірно припустити, що чоловічі й жіночі імена, які мають компонент Кама-, як правило, перший, пов'язуються з цим божеством.

Індійський міф розповідає, що коли бог Брахма створив усе живе й неживе на землі, то захотів явити світові щось непересічне. І створив невимовно вродливого юнака, озброєного луком із цукрової тростини, що мав тятиву із бринливих бджіл, а стріли були з п'яти найгарніших і найзапашніших квітів. Юнак носив блакитне вбрання і прикрашав волосся квітами кесарі, а в руках тримав стяг із зображенням макари — дивовижної морської тварини.

— Ти — бог кохання, — мовив йому бог-творець Брахма. — Ти всемогутній і здатен проникати в думки людей, тому тебе будуть називати Манматха — «Бентежник душі». Але ти матимеш іще одне ім'я — Кама, бо твої стріли розпалюватимуть пристрасть у серцях чоловіків та жінок, а ця жага, ця пристрасть необхідні для підтримання життя.

Але й сам Кама не встояв перед чарівністю Раті, доньки Дакші, сина Брахми, й вона стала його дружиною. У помічники Камі Брахма визначив Васанту — Весну або Весняника, наділеного всім необхідним для любовних чарів — пташиний спів, розбуялу зелень, соковиті й запашні плоди, квітучі дерева, духмяний вітерець, чарівні сутінки — словом, усе, здатне схвилювати й розбурхати душу.

Тим часом злий демон Тарака став загрожувати світові, але здолати його міг лише ще ненароджений син Шіви. Сам Шіва натоді якраз здійснював нечуване подвижництво, і ніхто не смів порушити його. Парваті, дочка Хімалая, закохана в Шіву, втративши надію на взаємність, злаштувала собі сяку-таку хижку неподалік від божественного подвижника й стала самовіддано прислужувати йому. І боги вирішили скористатися цим: вони доручили Камі заронити в суворому Шіві кохання до Парваті. Улучивши мить, коли дівчина проходила повз грізного бога, Кама зі свого сховку метнув у нього невідпорну квіткову стрілу. Та Шіва помітив його і нищівним третім оком спопелив бога кохання. Проте було вже пізно: Шіва закохався в Парваті, побрався з нею, і в них народився син Сканда, бог війни, який невдовзі й здолав жорстокого Тараку.

Вбита горем Раті, дружина Ками, прийшла до Шіви й стала благати його повернути до життя її любого чоловіка. <105>

— Я не можу зарадити тобі, - мовив їй Шіва. — Твій чоловік не загинув, він тільки позбувся тілесної оболонки, а душа його жива. Він займатиметься і далі своєю справою, але цього ніхто вже не бачитиме.

Проте Раті не відступалася:

— Ви з Парваті потопаєте в невимовному блаженстві, яке дарував вам мій Кама, тоді як від нього самого лишилося ось що.

І вона, плачучи, розв'язала кінчик сарі, де була зав'язана щіпка попелу, — усе, що лишилося від Ками, й зрозпачено показала божественному подружжю.

— Ну гаразд, — зласкавився Шіва, — твій чоловік знову постане перед тобою таким, як і був. Але знай: бачитимеш його тільки ти. Для інших він лишиться невидимим, тому й називатимуть його — Ананга, тобто Безтілесний. А тепер іди й будь щасливою! (Нараян, 95-106).

В епічній літературі Кама — син Лакшмі, богині щастя, достатку й сімейної злагоди, дружини Вішну. Він зображається юнаком, що сидить на папузі або на колісниці, на прапорі його — макара, фантастична морська тварина, в якій дехто вбачає дельфіна. Його любовні стріли зроджують кохання, і тут Кама має своїх античних двійників — Амура, Ерота й Купідона.

Поняття кама служило в індуїзмі означенням чуттєвого, емоційного життя і входило, разом із вірою-дгармою та прагненням багатства — артхою до трьох основних засад людської поведінки. Гармонійне поєднання цих трьох засад (тріварга) вважалося найважливішим обов'язком трьох вищих станів, тобто жерців-брахманів, воїнів-кшатріїв та вайш'їв — землеробів, ремісників і торговців. Настанови в камі, зокрема, склали особливий жанр давньоіндійської літератури — камашастру. Один із найвідоміших творів цього жанру — «Камасутра» Ватсьяяни (ІІІ-ІV ст.), яка упродовж століть відігравала помітну роль у традиційній індійській дидактиці.

Усі три фактори — дгарма, артха й кама — мали перебувати в постійній гармонійній рівновазі, але один із факторів мав домінувати. Так, «Махабгарата» провідною визначає дгарму — служіння релігії, науці або суспільному благові, «Артхашастра» — вигоду, зиск, накопичення багатства й матеріальних цінностей, а «Камасутра» — любов, кохання, шукання чуттєвих утіх і насолод.

Бажання-кама як первісна творча сила виступає вже в «Рігведі». Її персоніфікацією і став великий первородний бог Кама, постійно згадуваний у пізніших ведійських текстах і закликуваний, коли треба досягти успіху в коханні, відновити втрачену снагу тощо. «Махабгарата» порівнює його з ненаситним полум'ям, «Рамаяна» називає сином богині щастя й краси Лакшмі, його дружина — Раті <106> («Любовна пристрасть»), його молодший брат — Кродга («Гнів», «Шал»), його дочка — Трішна («Спрага», «Жага»). Давньоіндійська література зазначає, що чоловік вчинить тяжкий гріх, коли не відповість взаємністю закоханій у нього жінці. У «Махабгараті» Арджун, могутній воїн і родич Крішни, мусив цілий рік бути євнухом через те, що не прийняв кохання апсари Урваші, згадуваної ще в «Рігведі».

Культ емоційного, любовного начала одігравав визначальну роль у поклонінні богові Крішні як втілення кохання. В давньоіндійському образотворчому мистецтві неабияка роль