Читати книгу - "Вмираюче світло, Джордж Мартін"

Сірий «скат» Джаана Вікарі ширяв у повітрі, повільно спускаючись. Потім, переваливши через бар'єр на краю даху, швидко наблизився до них. Потворна військова машина з таким товстим броньованим дахом, що пілота не було видно, приземлилася майже одночасно з першою. Масивні металеві двері відчинилися, з них вийшов Гарс Джанасек, злегка пригинаючи голову і оглядаючись навкруги. Побачивши їх, він різко випростався, з силою зачинив дверцята і, підійшовши до Вікарі, став поруч із ним праворуч.

Спочатку Вікарі кивком та легкою посмішкою привітав Дерка. Потім він перевів погляд на Челла.

- Челл Нім Колдвінд фре-Брейт Дейвесон, - церемоно звернувся він до нього. – Честь вашій спільноті, честь вашій тейні.

– Честь і вам, – відповів старий брейт. - Новий тейн охороняє мене, і ви з ним не знайомі, - вказав на Бретана.

Джаан окинув юнака оцінюючим поглядом.

- Джаан Вікарі, - представився він. - Зі Спільноти Айронджейд.

Бретан видав характерний дивний звук. Настала незручна мовчанка.

- Якщо сказати точніше, - втрутився Джанасек, - мого тейна звати Джаантоні Рів Вулф Високорідний Айронджейд Вікарі, а я - Гарс Айронджейд Джанасек.

Тепер Бретан відповів:

– Честь вашій спільноті, честь вашому тіїну. Я – Бретан Брейт Лантрі.

- Хто б міг подумати! – здивувався Джанасек. – Ми про вас чули.

Джаан Вікарі застережливо глянув на нього. Щось було не так з обличчям Джаана. Спочатку Дерк думав, що це йому здається через погане освітлення – сутінки швидко згущалися, – потім він побачив, що у того дійсно з одного боку розпухла щелепа, що було особливо помітно, коли Вікарі повертався у профіль.

- Ми прийшли до вас, маючи серйозну нагоду для невдоволення, - сказав Бретан Брейт Лантрі.

Вікарі подивився на Челла.

- Це так?

- Так, це так, Джаантоні Благородний Айронджейд.

– Ми не хочемо з вами сваритись, – відповів Вікарі. - В чому справа?

- Це ми маємо запитати вас, - сказав Бретан. Він поклав руку на плече Дерка. – Нас цікавить цей тип, Джаантоні Благородний Айронджейд. Скажіть нам, чи є він корарієлом Айронджейда чи ні?

Тепер Гарс Джанасек широко посміхався. Він дивився на Дерка пронизливо-блакитними очима, а в їхній крижаній глибині танцювали насмішкуваті вогники, наче запитуючи: «Ну, що ти накоїв?»

Джаан Вікарі насупився.

– Чому ви про це питаєте?

- Хіба може причина питання впливати на правдивість відповіді, високородна? – різко спитав Бретан. Обличчя його перекосило тиком.

Вікарі глянув на Дерка з явним невдоволенням.

- Немає жодної потреби відтягувати відповідь або відмовлятися від неї, Джаантоні Високородний Айронджейд, - втрутився Челл Дейвесон. - Правда полягає або в так, або в ні. Більше від вас нічого не потрібно. - Голос старого звучав рівно. Йому не було чого намагатися приховати свої почуття

- Він і так був спокійний, а закони моралі підказували йому кожне слово.

— Коли ви мали рацію, Чел фре-Брейт, — заговорив Вікарі. – Раніше в нашому житті правда була простою, але прийшли нові часи та нові поняття. Тепер ми люди багатьох світів живемо в одному світі. Тепер наша правда має багато сторін.

- Ні, - заперечив Челл, - цей перевертень - або корарієл, або ні, і жодних сторін я в цьому не бачу.

- Мій тейн Челл має рацію, - додав Бретан. - Питання, яке я вам поставив, просте, високородне. Я вимагаю від вас відповіді.

Вікарі не здавався.

– Дерк т'Ларієн прилетів до нас із далекої планети Авалон із глибини галактики, далеко за Покровом Спокусника, – планети, де я колись навчався. Я назвав його корарієлом, щоб запропонувати йому мій захист і захист Співтовариства Айронджейд проти тих, хто хотів би завдати йому шкоди. Але я захищаю його як друга, як побратима з мого роду, як тейн захищає тейна, і він не є моєю власністю. Я не маю на нього жодних прав. Ви розумієте?

Челл не розумів. Старий щільно стис губи під щіточкою вусів і пробурмотів щось старокавалаанською мовою. Потім він голосно заговорив, майже закричав:

- Що за дурниці! Ваш тейн Гарс Джанасек, а не цей чужинець. Ви не можете захищати його як тейна. Він не айронджейд! Він навіть не має зброї! І чи людина взагалі? Якщо вона людина, вона не може бути корарієлом, а якщо вона людина і є корарієлом, тоді вона має бути вашою власністю. Ви й самі кажете як перевертень. У ваших словах немає сенсу.

- Мені дуже шкода, що ви не зрозуміли, Челле фре-Брейт, - сказав Вікарі. – Але у цьому винні ваші вуха, а не мої слова. Я намагаюся бути чемним, але мені це вже вдається важко.

- Ви смієтесь наді мною! - гнівно вигукнув Челл.

– Ні.

- Так, смієтеся!

У суперечку вступив Бретан Брейт. У його голосі не було гніву Челла, але він звучав суворо.

- Дерк т'Ларієн, як він називає себе і як ви його називаєте, завдав нам шкоди. І річ саме в цьому, Джаантоні Благородний Айронджейд. Він торкнувся власності брейтів без дозволу. Питання, хто відповість за це? Якщо він перевертень і ваш корарієл, то тут і зараз я викликаю вас на дуель, тому що Спільнота Айронджейд заподіяла зло Спільноті Брейт. Якщо він не корарієл, тоді… – він замовк.

- Я зрозумів, - сказав Джаан Вікарі. – Дерк?

— Насамперед я маю сказати, що не зробив нічого поганого, крім того, що одну секунду посидів у їхній проклятій машині, — відповів Дерк із тривогою в голосі. - Я шукав кинуту машину на ходу. Ми з Гвен знайшли одну таку в Крайн-Ламії, і я думав, що зможу знайти ще одну.

Вікарі знизав плечима і глянув на брейтів.

– Якщо вам і заподіяли зло, то – мале зло. Ніхто нічого не взяв.

- Але він торкнувся нашої машини! - заревів старий Челл. - Цей виродок, цей перевертень! Він не мав права! Він міг полетіти на ній. І ви хочете, щоб я заплющив на це очі, як якийсь перевертень, і подякував йому за те, що він завдав нам мале зло? – він повернувся до Бретана, свого тейна.

- Айронджейди сміються з нас, ображають нас, - сказав він. - Напевно, вони самі перевертні, не справжні люди. Вони говорять як перевертні.

Гарс Джанасек не забарився з відповіддю.