Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

 — Ну от, пів справи зроблено, — промовив він. — Тепер справді доробляй паспорт і йди додому відпочивати. І в банк навідайся.

 — А робота? Де воно хоч знаходиться, те ваше телебачення?

 — Все завтра! Прийдеш сюди, до студії, розберемось. Ну, бувай!

І він, махнувши мені рукою, попрямував  униз по сходах.

Я ж залишилася стояти в коридорі, дивлячись йому вслід.  Коли його постать зникла за поворотом, поспішно витягла з пакета хліб і відламала чималий шматок. Стала біля підвіконня. жувала запашну хрустку цілушку і дивилася на притихле, немов зачароване невидимим ворожбитом  місто. Цієї миті воно мені навіть подобалося...