Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

Хвилини тяглися, як ліниві равлики, сили покидали тіло, а лютих повстанців, здавалося, не ставало менше. Тягуче відчуття, що по краплині висмоктувало впевненість, бентежило та дратувало одночасно, адже пропащі все прибували, заміняючи втрачених в бою. Дійшло до того, що Марах майже видихнулася, виставивши перед собою лезо та рефлекторно повернулася у пошуках Ліама, ніби на підсвідомому рівні відчувши небезпеку, що чатувала на її підопічного. А там, на нього напали одразу четверо, які не в змозі поранити вміннями, кинулися гуртом, відтісняючи кароокого до прірви.

Мить, друга і нога чоловіка зісковзнула з обриву, підкосивши тіло, що не втрималося на скелі та спиною пірнуло в прірву, на останок потягнувши за собою ще двох.

- Ні! - закричала Марах, розганяючи палаючу кров по венам, що закипіла від однієї цієї картинки.

Серце увійшло в п’яти та пружиною відскочило від землі, разом із тілом рвонувши у страшну невідомість. Таіра бігла, не помічаючи перешкод перед собою, що, як живий щит стояли у неї на шляху. Титановий меч рубав усе перед очима, а потім, коли її шлях був розчищений, з усього розбігу, у різкому стрибку, дівчина зірвалася слідом, пірнувши у смертельну пастку за тим, кого клялася захищати ціною власного життя.