Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"

«Думав попити-поїсти, а під свою дудку танцювати змусили»

Вогневик пішов, а моторошні думи лишилися.

Усередині все завмерло від його слів, Стьопка й кроку ступити не могла, заклякла біля дверей. В одну секунду згоріли усі плани!

Навіть за найгіршого розкладу вона не збиралася виходити заміж за всіх!

Та й як, в принципі, таке можливе?! Маячня! З якого боку не подивися – марення!

Та паскудний Микола однією фразою вивернув душу на виворіт! Виходить, шансів на нормальне вирішення цього питання просто немає?! Вона ж не зможе відвернутися від «хлопчиків», як подумки називала наречених, бо до кожного по-своєму вже прикипіла! Вона не зможе відмовитись, бо… їх все одно змусять?!

І треба ж, яка іронія долі… Мітін предок був коханим чоловіком Першої Свирянки… А може й справді, все в житті не просто так відбувається? Якщо не випадково сталося, що лісник і водяник знову зіткнулися на шлюбному рингу?

"Який жах! Що ж мені робити?! Як  буду… любити усіх, дбати… спати?!» Жінка затремтіла, хоч у хаті було досить спекотно і щільніше укуталася в шаль.

-Господарочко, погано тобі? – співчутливо промовила Лукерія.

-Погано, Лукеріє, від неминучості та приреченості. Нелегка задача змусити себе, і, невідо яким чином, умовити мужиків погодитися на цей фарс!

-Гадаєш: не погодяться?

-Жартуєш? Як сучасний мужик, хай навіть не зовсім людина, погодиться ділити жінку із шістьма суперниками? Це навіть звучить гидко! Я не погодилася б на їхньому місці…

-Люба ти їм, погодяться...

-Ні! Навіть заради найбільшого кохання... - Стьопка закрила обличчя руками, притулившись спиною до дерев'яної стіни, - ти чула, що вогневик сказав?

-До єдиного слівця...

-Торба мені, Лукеріє...

-А ти інакше поміркуй! Користь побач! Багато баб похваляться такою турботою? У любові купатися станеш, вони ж надивитись на тебе не можуть!

-І вб'ють від ревнощів одного прекрасного дня! Ні, неможливо! - сказала сумним голосом, - а як подумаю про інтим... - зашепотіла, боячись, що почують, - в ліжко теж за розкладом?

-А що такого? - видала Лукерія свою улюблену фразочку, - буш, як цариця! Чи ні - імператриця!

-У цариць гарему не було,  легального, принаймні... Султаншою буду! Степанія Хюррем, бл*!

До кухні увійшла у паскудному настрої.  

Навіть дивитись в обличчя нареченим сил не було. Вирішила якнайшвидше спровадити їх і залишитися наодинці зі своїми думами.

-Єгорич, баньку хочу, - сказала слабким голосом, - та погарячіше.

-Так ніч надворі, - здивувалася Лукерія.

-Хочу до лазні! - підвищила голос Степанія.

-Буде зроблено, панночко, не хвилюйтесь!

-Чому так довго? – одразу почав Гор.

-Ой, відчепись, прошу тебе, не той настрій, - відмахнулася Стьопка, звалившись без сил на своє місце.

-Що він тобі сказав? - занепокоївся Митя, - образив?

-Голову відкручу! - це знову Гор.

-Бать, прошу тебе...

-Хлопчики, ви як? - нервово засміялася Стьопка, масажуючи віскі, - що думаєте про наше весілля?

-Дурня! Щодо кожного з нас - він міг сказати правду. Все інше-ні! Я ділити кохану на сім частин не стану,  так і знай! - прошипів лісник.

Стьопка зітхнула.

-Моя думка не сформована, Амазонко, я занадто шокований, щоб дати тобі зважену відповідь...

-Я теж, Штєфо, - сумно відповів дільничний.

-А я відчуваю, що він правий, - дивлячись у нікуди відгукнувся Микита, - розумом знаю - правий, але душі, звісно, ​​не легко. Проте, я прийму цей шлюб, якщо ти подаруєш мені частину свого серця… - на останніх словах він подивився в очі  Степанії і вона на мить перестала дихати, від іскри любові в них.

-Ой, дурний! - Гор вдарив себе долонею в лоба, похитавши головою.

-А я приєднаюсь до Микити Горовича, - голосно сказав Петро, ​​- а ти Гор, якщо несила... відмовся! Вогневик говорив, знайдеться заміна.

-Та я тебе заміню, пень трухлявий! – одразу скинувся Гор.

-А ти спробуй! - Степанія вперше побачила на обличчі добродушного сусіда злий оскал, - на весілля у кріслі прикотишся!

-Х-хлопчики, - простогнала вона, - ну що ви, справді? Діло і так погань, а ще й ви... давайте мислити тверезо!

-Панні, тобі відпочити треба, та й нам є над чим подумати, пропоную розійтися по хатах, - Мітя поклав гарячу долоню на крижану Стьопкіну і ніжно стиснув.