Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Як багато гарних слів він говорить. Начебто спеціально це робить, щоб мене звабити.
Або я не звикла, що хлопці можуть бути добрими та милими, а не грубіянами, як Алекс.
Повертаюсь і кладу руки на плечі Макара. В очі його гарні заглядаю. Усміхаюся. Його близькість більше не викликає відторгнення, а цікавість лоскоче і без того неспокійні нерви.
Макар читає мої бажання. Нахиляється та обережно торкається моїх губ своїми. Я не відходжу, не тікаю. Приймаю нову реальність. Наш поцілунок м'який, приємний, спокійний. Він схожий на тепле весняне сонечко, тоді як з Алексом — це пожежа, яка все змітає на своєму шляху.
Обіймаю Макара, пливу за течією.
Якоїсь миті мені навіть подобається те, що відбувається. Може, стосунки й мають бути такими, як цей поцілунок? Розміреними, затишними, без особливих зльотів та падінь?
У Макара м'які теплі губи, він точно знається на поцілунках, а ще в нього приємний парфум. І зайвого він не дозволяє. Обіймає за талію і навіть не намагається опустити руки нижче. Алекс би точно не стримався.
— Все добре? — дбайливо питає Макар, коли я перериваю наш поцілунок.
— Так, звичайно. Мені сподобалося.
— Я не поспішив?
Боже, не можна бути настільки бездоганним!
— Ні, ти що? — округляю очі. — Все чудово. Ти добре цілуєшся.
Макар усміхається, притягує мене до себе. Втикаюся носом у його плече і заплющую очі.
Здригаюсь від приглушеної вібрації телефону. Обіцяла собі не смикатися при кожному повідомленні, але нічого зі своїми емоціями вдіяти не можу.
Макар відпускає мене, і я зазираю у телефон.
«Привіт. Це Алекс. Скинь мені фотографії, про які ти говорила».
Міг би «будь ласка» в кінці речення написати. Грубіян.
Я відвертаюся від Макара і тремтячими від хвилювання пальцями, не потрапляючи на деякі букви, пишу:
«На жаль, я не зможу цього зробити. Занадто багато непотрібної мені мороки. Але ти завжди можеш заїхати додому і я люб'язно покажу тобі фотки на своєму старому телефоні:)»
Цю відповідь я вигадала кілька днів тому. Коли зневірилася отримати повідомлення від Алекса.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова», після закриття браузера.