Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза 📚 - Українською

Читати книгу - "Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Теологічно-політичний трактат" автора Бенедикт Барух Спіноза. Жанр книги: 💛 Езотерика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 83
Перейти на сторінку:
події і хто, аби йому вірили, вказує на речові залишки. І, без сумніву, це ліжко було знайдене тільки в часи Давида, який завоював це місто, як розповідається в «II книзі Самуїловій» (12:30). Але не тільки тут, а й у «Повторенні Закону» (3:14) той самий історик вставляє поміж словами Мойсея; «Яїр, син Манасіїн, узяв всю Арґову, околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яїра, і так само їх кличуть аж до цього дня». Це, кажу, історик додає для пояснення слів Мойсея, які він щойно навів, а саме; «А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині племені Манасіїного, усю околицю арґовську, — на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв». Без сумніву, в епоху цього автора гебреї знали, які були поселення Яїра із коліна Юдиного, але не під назвою місцевості Арґови і краю рефаїв. І тому він змушений був пояснити, якими саме були ці місця, що в давнину так називалися, і разом з тим дати обґрунтування, чому в його час вони були позначені ім’ям Яїра, який був з коліна Юди, а не Манасії («І книга Параліпоменон», 2:21, 22). Цим ми пояснили думку Абен-Езри, як і місця «П’ятикнижжя», які він наводить для її потвердження.

Але, звичайно, він відзначив не все і не головне. Бо в цих книгах є багато чого і більш істотного, що має бути відзначене. А саме: 1) писар цих книг говорить про Мойсея не тільки в третій особі, але він, понад те, свідчить про нього ще багато, наприклад: «Говорив Бог до Мойсея»; «І говорив Господь до Мойсея лице в лице»; «Мойсей був найлагідніший за всяку людину» («Числа», 12:3); «І розгнівався Мойсей на військових провідників» («Числа», 31:14); й «Мойсей, чоловік Божий» («Повторення Закону», 33:1); «І впокоївся Мойсей, Господній раб»; Не з’явився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей» тощо. Але, нав­паки, у «Повторенні Закону», де описується Закон, що його Мойсей пояснив народові і який він написав, Мойсей говорить і розповідає про свої діяння в першій особі, а саме: «Господь промовляв був до мене» («Повторення Закону», 2:1, 17 тощо); «І молився я до Господа». Тільки потім, у кінці книги історик, навівши слова Мойсея, знову продовжує розповідати, мовлячи в третій особі, яким чином Мойсей дав цей Закон (який він пояснював), як виклав його письмово, передав народу і в останній раз повчав його; і як, нарешті, він закінчив життя. Все це, а саме — спосіб висловлювання, свідчення і сам склад усієї оповіді, цілком переконує, що ці книги були написані [кимось] іншим, а не самим Мойсеєм. 2) Слід також відзначити, що в цій історії розповідається не тільки, як Мойсей помер, був похований і вкинув гебреїв на тридцять днів у смуток, але що тут після порівняння його зі всіма пророками, які жили пізніше, говориться, крім того, що він їх переважав. «Не з’явився вже, — мовиться [в «Повторенні Закону» (34:10)], — в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя в обличчя». Цього свідчення не міг, звичайно, дати Мойсей сам про себе або хтось інший, хто безпосередньо йшов за ним; автор цих слів жив на багато віків пізніше; особливо це видно з того, що історик говорить про минулий час, а саме: «Не з’явився вже в Ізраїлі пророк», і далі за текстом.

І про могилу він говорить, що «ніхто не знає гробу його аж до цього дня». 3) Треба відзначити, що деякі місцевості мають не ті назви, які вони мали за життя Мойсея, а інші, якими вони були позначені вже через багато років. Наприклад, Авраам переслідував ворогів «до Дану» («Буття», 14:14), а таку назву це місто одержало тільки через багато років після смерті Ісуса («Книга Суддів», 18:29). 4) Історичні оповіді інколи продовжуються і за межі часу життя Мойсея. Бо у «Виході» (16:34) розповідається, що сини Ізраїля їли манну впродовж 40 років, поки не прийшли в землю заселену, доки не прийшли до кордону землі Ханаанської, а саме: до часу, про який говориться в «Книзі Ісуса» (5:12). В книзі ж «Буття» (36:31), говориться: «А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих». Тут, без сумніву, історик розповідає про те, які царі були в ідумеян, перш ніж Давид підкорив їх і поставив правителів у самій Ідумеї («II книга Самуїлова», 8:14).

Таким чином, з усього цього ясно, як Божий день, що «П’ятикнижжя» написав не Мойсей, а хтось інший, хто жив на багато віків пізніше від нього. Але звернімо, крім того, увагу на книги, які написав сам Мойсей і які згадуються в «П’ятикнижжі». З них самих добре видно, що вони були інакші, аніж «П’ятикнижжя». Так, по-перше, видно з «Виходу» (17:14), що Мойсей за велінням Божим описав війну проти Амалика, а в якій книзі — з цієї глави не видно. Але в «Числах» (21:14) згадується книга, під назвою «Книжка воєн Господніх», і в ній, без сумніву, йшлося про війну проти Амалика і, крім того, ще й про їхні таборування, — і автор «П’ятикнижжя» в «Числах» (33:2) свідчить, що їх описав Мойсей. Крім того, з «Виходу» (24:4, 7) відомо про іншу книгу, звану «Книгою Заповіту»35, що її він прочитав перед ізраїльтянами, коли вони вступили в перший договір з Богом. Але ця книга, чи ця грамота, містила тільки небагато чого, а саме: закони, або веління Божі, про які розповідається від вірша 22-го глави 20-ї «Виходу» до глави 24-ї тієї ж книги, чого не буде заперечувати ніхто, хто прочитав названу вище главу, безпристрасно її обміркувавши. Там-бо розповідається, що як тільки Мойсей спізнав думку народу про укладення Заповіту з Богом, то він тут-таки записав Божі вислови і закони і рано-вранці, як виконав деякі церемонії, прочитав усьому зібранню умови укладеного Заповіту. Коли вони були прочитані і, без сумніву, сприйняті всім простолюдом (plebs), народ (populus) у повній згоді прийняв зобов’язання. А тому як із короткості часу, протягом якого вона була написана, так і з суті укладеного договору випливає, що ця книга не містила в собі нічого, крім того мізерного, про що я нині сказав. Нарешті, відомо, що на сороковий рік з часу виходу з Єгипту Мойсей пояснив усі дані ним закони («Повторення Закону», 1:5) і знову зобов’язав ними народ («Повторення Закону», 29:14) і, нарешті, написав книгу, яка містить ці роз’яснені закони і цей повий договір («Повторення Закону», 31:9). Ця книга й була названа книгою Закону Божого, яку пізніше Ісус доповнив оповіддю про договір, яким у його час народ знову себе зобов’язав і який він у третій раз уклав з Богом («Ісус Навин» 24:25, 26). Але, оскільки у нас нема жодної книги, яка містила б цей договір Мойсея, а також і договір Ісуса, то неминуче слід припустити, що ця книга загинула. Або треба буде божеволіти разом із халдейським парафрастом Йонатаном і спотворювати слова Письма свавільно. Йонатан-бо під впливом цих труднощів більше схилявся спотворити Письмо, аніж визнати своє незнання. Слова «Книги Ісуса Навина» (24:26): «І написав Ісус ті слова

1 ... 36 37 38 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза"
Антамана
Антамана 10 червня 2023 18:03

Дякую за переклад!