Читати книгу - "Лінкольн у бардо"

міс тамара дулітл

Тягав сімдесятифунтові труби на Свот-Гілл   Приходиш додому а руки пообдирані і всі в крові   Гравій возив по дев’ятнайцять годин без перерви   І дивіться яку маю винагороду   Една з дівчатами тільки крутяться туда-сюда, сукні пообхляпували, мене доглядають   Я завжди працював тяжко, але весело   Як тільки оклигаю, то зразу й повернуся до роботи   Мушу тільки на лівому черевику підошву поміняти   І в Доґерті треба забрати те, що він мені винен   Една про це не знає   То я боюся, що так і не забере   А гроші якраз дуже потрібні   Я ж працювати не можу   То якби ви були такі ласкаві їй переказати   Щоб вона забрала   Бо якраз то дуже потрібно   Поки я не працюю і з мене їм жодної користі.

тобін мюллер-«борсук»

Містер Джонс Мелбурн таки повів мене у своїй садибі в якийсь закапелок і там недобре до мене торкався. Я був просто собі хлопець. А він же — пастор, поважна людина. То я й не перечив жодним словом, бо не міг, і про це не говорив. Ніколи. Нікому. І тепер хотів би поговорити. Хотів би поговорити про це і про…

веспер йоганнес

Спотикаючись і заточуючись, пришкандибали містер Декруа і професор Блумер, які внаслідок багатьох років взаємних лестощів зрослися докупи стегнами. Грубо відсунувши плечем містера Йоганнеса, вони нерівним кроком посунули прямо у двері.

преподобний еверлі томас

Свого часу я зробив чимало відкриттів, раніше у науковому пантеоні невідомих, та належного мені по праву визнання так ніколи й не здобув. Я вже згадував, які безмозкі були у мене колеги? Порівняно з моїми надзвичайно значущими дослідженнями їхні видавалися сущим дріб’язком. Проте якраз ті свої дослідження вони вважали страшенно важливими. І ставилися до мене як до якогось нікчеми. А я ж чудово усвідомлював, що насправді є постаттю доволі вагомою. Я написав вісімнадцять томів блискучих наукових праць, і в кожній із них виступав, по суті, першопрохідцем у таких царинах людських знань як… е-е…

Дуже перепрошую, але власне цієї миті я й не пригадаю чомусь, які саме галузі досліджував.

Зате дуже добре пам’ятаю ту останню ганьбу, коли, вже після мого відходу, але ще до того, як мене перемістили сюди (я був дуже схвильований і забарився у тому добре знаному клені), мій дім просто спустошили, а мої папери звалили купою надворі і…

професор едмунд блумер

Не нервуйтеся, сер.

Коли ви отак підскакуєте, мені боляче в тому місці, де ми зрослися.

лоренс т. декруа

І спалили!

Усі неопубліковані томи моїх блискучих наукових праць просто взяли і спалили.

професор едмунд блумер

Ну-ну, та годі вже вам. Знаєте, що сталося з моєю фабрикою маринадів, якщо вже про це мова? Так от, вона ще стоїть. Бодай цим я таки пишаюся. Хоч маринадів там уже не роблять. Тепер у тому приміщенні якийсь суднобудівний завод чи щось подібне. А від назви «Маринади Декруа» не…

лоренс т. декруа

Яка несправедливість! Уся моя праця, яка мала стати справжнім проривом, пішла з димом…

професор едмунд блумер

Знаєте, якщо вже зайшло про мою фабрику, то я теж відчуваю щось подібне. Це ж було так важливо, у той час. Зранку звучав свисток, і з довколишніх домів висипало сім сотень моїх відданих…

лоренс т. декруа

Дякую за те, що погоджуєтесь… це ж несправедливість яка! На таке проникливе розрізнення мало хто здатен. І на таке інтуїтивне співчуття. Я про свою працю. Гадаю, ви зуміли розпізнати в мені ту велику людину, якою я був. Ех, якби ж то ми зустрілися в ті часи! Якби ж то ви були в мої дні редактором одного з провідних наукових журналів! Ви б неодмінно опублікували мої праці. І належно б їх оцінили, це точно. У будь-якому разі, щиро дякую вам за те, що визнаєте мене найбільш передовим мислителем мого часу. Ось тепер, отримавши нарешті визнання як найкраща голова свого покоління, я відчуваю навіть певну сатисфакцію.

професор едмунд блумер

Послухайте, а хоч якийсь із моїх маринадів ви коли-небудь куштували? Якщо на початку століття у Вашингтоні чи десь поблизу перед вами на столі стояли мариновані овочі, то є доволі високі шанси, що то було «Гостреньке від Декруа».

лоренс т. декруа

Наскільки пригадую, на слоїках були червоно-жовті етикетки. А з кожної етикетки дивилася росомаха у жилеті, чи не так?

професор едмунд блумер

Саме так! То були мої маринади! І що, як вам смакувало?

лоренс т. декруа

Дуже добре.

професор едмунд блумер

Як же приємно чути, що мої маринади були просто досконалі! Дуже вам дякую. І за те, що вважаєте їх найкращими з-поміж усіх маринадів, які виготовляли в той час у нашій країні, також щира вам подяка.

лоренс т. декруа

Вони були як мої праці: на той час — найкращі у цілому світі. Чи не так? Ми ж можемо щодо цього погодитися?

професор едмунд блумер

Думаю, можемо.

Думаю, вже й погодилися.

І не раз.

лоренс т. декруа

Сподіваюсь, незабаром ви знову нагадаєте мені про те, якої високої ви думки про мою працю. Знаєте, мене це ваше захоплення моєю особою направду зворушує. І, знаєте, скоро я, цілком можливо, знову згадаю мимохідь, які чудові були ваші маринади: бачу, це приносить вам неабияку приємність. Що ж, радо зроблю це ще раз. З огляду на вашу відданість та захоплення мною, ви цього варті.

професор едмунд блумер

А дивно ж, правда? Ціле життя присвятити певній справі, нехтувати всілякими іншими життєвими аспектами — й усе це тільки для того, щоб урешті-решт побачити, як від тієї справи залишився повний пшик, а плоди твоїх трудів відійшли у забуття?

лоренс т. декруа

На щастя, нас це не стосується.

Як ми допіру (вкотре вже) самі собі нагадали, наші вельми значні досягнення живуть ще й досі!

професор едмунд блумер

Тієї миті двері атакували Берони, які заходилися пропихатися між двома співрозмовниками і ненадовго їх роз’єднали.

ганс воллмен

Ой!

професор едмунд блумер

А це боляче!

лоренс т. декруа

І роз’єднуватися, і потім з’єднуватися!

професор едмунд блумер

Сер!

Отче!

едді берон

Ми не закінчили.

бетсі берон

Ви нас відігнали.

Ну, тоді, перше.

едді берон

Отже…

бетсі берон