Читати книгу - "Хочу бути твоєю, Лаванда Різ"

Яніна

Досі не можу оговтатися від дивного відчуття після слів Дем'яна. Наче я розраховувала на якісь стосунки, а він був змушений мені відмовити. Напевно, дуже весело грати у дружбу з наївною дурепою. Після сп'яніння від гарячих поцілунків на зміну прийшло неприємне усвідомлення реальності. Життя завжди загартовує, випробовує, підсовуючи проблеми, ніби готує до вирішальної смуги перешкод, після якої має настати блаженне розслаблення і задоволення результатами своїх мук. Все буде добре… колись обов'язково буде. Заспокоюю себе цією мантрою, але не можна залишатися надто наївною, інакше тебе затопчуть, інакше не випливеш, адже плисти по життю можуть лише ті, хто не звик опускати руки, в яку б позу його не поставила жартівниця доля.

Я не з тих дівчат, які заради власного добробуту та амбіцій заводять собі спонсорів-благодійників, тішать їхнє чоловіче его і свої ілюзії заради бартерного сексу. Я так не зможу, потім важко буде поважати себе. Інша спритна краля на моєму місці вже вхопилася б за обох хлопців з розрахунку — «з кимось та вийде, не з Дем'яном, то з Максимом». А я вигадала і продовжую вірити, що насамперед важливі почуття. Пам'ятаю, як мама розповідала про свої, як вона відчайдушно кохала Сашка, і як кохання змінює світосприйняття, що сенс саме в любові і не важливо кого чи що ти любиш: батьківщину, батьків, дітей, роботу, кішку, подругу, чоловіка — головне любиш щиро і цим насолоджуєшся.

Таке враження, що Максим знає, де я була і з ким, але мені якось все одно. Хіба я маю перед ним звітувати? Поводиться досить дивно, ці погляди «вглиб», які намагаються забратися мені під шкіру, а його пропозиція так взагалі мене приголомшила. Один у караоке співає, інший зібрався влаштувати кіносеанс. Холостяки в ударі, нарешті котам попалася справжня мишка. Саме так я почуваю себе – сірою мишею, розгубленою провінціалкою у величезному місті, яка хоче бути хороброю і потрібною. Покинуті діти часто відчувають потребу бути потрібними, у немовлят це незрозумілим чином відбивається на підсвідомому рівні. Але проблема в тому, що легко можна сплутати оманливу симпатію і справжні почуття, які тільки-но почали зароджуватися. У капкан харизми Максима Яворівського, я упевнена, часто потрапляють навіть досвідчені жінки, а про таких наївних, як я, взагалі мовчу. Він звик до того, що подобається протилежній статі і моє схвильоване сопіння його аж ніяк не напружує, моє захоплення Макс сприймає як належне.

— Але, якщо у тебе повно своїх справ не треба мене розважати, приділяти час, бо ти типу доброзичливий господар і твоя гостя не має нудьгувати. Я чудово і сама справляюсь, — я правда не хочу, щоб він приділяв мені увагу з ввічливості.

— Ти поки що пошукай який ми дивитимемося фільм, а я швиденько прийму душ. Це не гостинність, Ясю, я дійсно хочу провести цей вечір з тобою. …Можна? — коротко посміхнувся і красномовно заграв жовнами.

— А казав, що не питаєш дозволу, — відводжу погляд. Від того, що він стоїть так близько — у мене всі волосинки стали дибки, від нього пре така сексуальна енергетика, що у мене думки починають плутатися.

— Це трохи інша ситуація, тут я зобов'язаний уточнити, — відповідає коротко, стримано. Я киваю на кшталт «тоді добре, піду виберу нам якусь комедію замість драми», але Макс замість того, щоб повернути у бік ванної, скорочує між нами відстань ще більше, нахиляється і принюхується, торкнувшись носом моєї щоки. — Як там Дем'ян, до речі? — Запитує жорстким шепотом.

Ого… ти серйозно? Трясця, а як там Інеса соромлюся спитати?

— Прихворів, — видихаю і червонію, але цього разу, мабуть, від злості.

— М-м-м, бідолаха. Відправлю йому завтра кошик лимонів, щоб здоров'я вітаміном «С» поправляв, — криво посміхнувшись, випрямляється. — Якщо тобі буде зручно, можемо влаштуватися у вітальні, — нарешті розвертається і залишає мене саму.

Я не дуже добре на цьому розуміюся, але це що були… ревнощі???

Мій вибір припав на романтичну комедію «Метод Хітча», смішно, повчально і плакати не доведеться.

Поки Максим хлюпався у ванній, я встигла зробити нам по кілька бутербродів, поставила тарілку на журнальний столик і вмостилася на широкому дивані перед величезним телевізором, який зі слів Макса раніше вмикався виключно лише заради переглядів футбольних матчів у чоловічій компанії. Але заради мене, певно, зробили виняток.

Повернувшись викупаний, у шортах та домашній футболці, Максим насамперед помічає тарілку, виразно зітхає, виходить на хвилину з кімнати і повертається з паперовою серветкою. Як ми любимо свій ексклюзивний столик, не дай боже тарілка подряпає скляну поверхню, тому потрібно підкласти під неї м’якеньку серветочку. А ви, Максиме Андрійовичу, виявляється не тільки гарний, розумний і щедрий, ви ще й зануда чистоплюй. Добре хоч зауваження вголос не зробив, але точно про це подумав. Почуваюся некультурною засранкою, але чомусь усміхаюся, на нервах складно контролювати себе. Щоправда, посміхаюся недовго, поки Максим не всівся поруч, не залишивши між нами і натяку на відстань. Його нога торкається моєї ноги, а плече притискається до мого плеча. Серце злякано підстрибнуло, забилося об ребра, як птах у клітці. Простягаю йому пульт, і він бере його разом із моєю рукою, тобто іншою вільною рукою вихопив пульт, а мою руку продовжує тримати, погладжуючи великим пальцем. Мамочки… що відбувається?

— Мурашки? — не одразу розумію, про що він, а потім до мене доходить, що Максим помітив мою вкриту сиротинцями шкіру на руці. — Змерзла? Можу вимкнути кондиціонер.

— Не треба, все нормально, — бормочу у відповідь, відважна мишка збирається вставити шпильку. — Це передчуття перед тим, як ти натиснеш кнопку «відтворити». Сподіваюся, ти почерпнеш для себе багато корисного, підтягнеш кваліфікацію.

— Здивований, що ти обрала саме цей фільм. Думаєш, я не вмію клеїти дівчат? — хмикає до чортиків впевнений у собі Макс. Його харизма мене не просто хвилює — вона зводить з розуму, діє як потужний афродизіак, тому мене бездумно тягне до цього чоловіка. Так сильно тягне, що я вже серйозно роздумую над тим, щоб із ним переспати. Хочу, щоб мене позбавив цноти досвідчений чоловік. Думаю, він зробить це максимально дбайливо, адже він так фанатично дбає про свої… речі.