Читати книгу - "Вибрані твори"

Подаємо за першодруком у виданні: Про Сергія Пилипенка: Спогади сучасників / Упоряд. і післям. О. Мукомели. — К.: Мартиролог України, 1992.

Основою статті була доповідь, виголошена Асею Гумецькою в Детройті на зборах, присвячених 50-літньому ювілеєві Українського Вільного Університету — у серпні 1972 р. Уперше була надрукована в січневому та лютневому числах журналу «Нові дні» за 1976 р. Подається за цим виданням з незначними авторськими змінами й доповненнями.

Див.: Пам'яті незабутнього // Літературна Україна. — 1971. — 15 жовтня..

Гак А. Не так Хвильовий, як ті хвильовинята (3 листів до редакції) // Українські вісті. — 1971. — 23 травня. — № 20.

Гуменна Д. Мій борг Сергієві Пилипенкові // Українські вісті. — 1972. — 20 лютого. — № 8 (2000).

Див.: Українські письменники: Біобібліографічний словник. — Київ, 1965. — Т. 4. — С. 283-285; післямова Миколи Гнатюка до збірки С. Пилипенка «Байки та оповідання» (Київ, 1963. — С. 145-152) та його ж нарис у збірці «День поезії» (Київ, 1967. — С. 274—276).

Дослужився до ранги полковника — насправді С. Пилипенко в російській армії мав звання штабс-капітан, а посаду командира бригади, що могла дорівнятися рангові полковника, отримав уже в Червоній армії.

Для цього інституту Пилипенко збирав матеріал по всій Україні, їздив навіть на Каспійське море, до місця заслання поета, де знайшов Шевченкові малюнки й автографи, які зберігалися в родині Ускових, нащадків коменданта Ново-Петровської фортеці.

Васильченко Степан (справжнє прізвище — Панасенко; 1878— 1932) — письменник, журналіст і народний учитель.

Готов Олександр (1899-1972) — поет, перекладач. За редакцією О. Гатова та С. Пилипенка 1924 р. в Харкові вийшла «Антология украинской поэзии в русских переводах».

Підготував до друку переклади грузинських байок — йдеться про книгу «Грузинські байки Орбеліяні».

Німчинов Кость (1898-1936) — мовознавець. Репресований.

Репрезентував Україну на Першому Всеслов'янському Конгресі філологів в Чехо-Словаччині — Перший міжнародний конгрес слов'янських філологів відбувся в Празі 1928 р.

Тепер ми довідалися, що він помер від тортур у Харківській тюрмі ще 1934 року (як свідчать документи у слідчій справі, зокрема виписка з протоколу засідання Колегії ОДПУ (судове) від 3 березня 1934 р. — С. Пилипенко був розстріляний. — Упорядник).

Литературная энциклопедия. — Москва, 1934. — T. 8. — С. 733-734.

Романівська М. Плугатар України // Вітчизна. — 1968. — № І. — С. 197— 301.