Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"

— Я? Та мені взагалі байдуже, де ти. Взагалі, краще, коли тебе нема. Тиша в домі, — вивалюю якусь дурню, навіть не обдумуючи слова, і бачу, як хмуриться Монастирський.

— Не вмієш брехати. Зовсім, — він стає ще на одну сходинку вище, і наші тіла за сантиметр одне від одного.

Мене починає трусити, пітніють долоні, а щоки горять.

— Відійди, мені пройти треба.

Пробую зробити крок вперед та очікую, що Роман відійде, але натомість він обвиває руками мою талію та притискає до себе.

Розкриваю широко очі та глибоко вдихаю. Серце калатає як ненормальне, а в горлі клубок.

— Захопи сендвіч і для мене, — тихо шепоче Роман, опускаючи обличчя до моєї щоки, і залишає легкий поцілунок на шкірі.

Його руки розступаються, відпускаючи мене, але стояти на ногах важко, тому хапаюся за поручата.

Дивлюся на хлопця, який підморгує мені та йде нагору, залишаючи мене стояти посеред сходів.

Що, чорт забирай, зі мною таке?!...