Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

Вона різко замовкла і ще більше зблідла, щойно я почав повільно рухатися в її бік. Мабуть усвідомила свою чергову помилку. Підійшов впритул і долонею обхопив шию, не сильно, але досить відчутно.   

- Не варто продовжувати і змушувати мене робити тобі боляче. Хто давав тобі інформацію?

- Охоронець Андрій і твоя секретарка, - прохрипіла вона.

- Якими ж дурними бувають люди, - недобро усміхнувся я, - Якщо ти ще раз захочеш підійти до Міри, навіть просто привітатися, ґрунтовно подумай, що ще є цінного у твоєму житті. Бо можеш позбудешся всього. Ти мене зрозуміла?

- Так, - видавила вона із себе.

- От і чудово, - посміхнувся я, відпускаючи її, - До речі, фотографії мені не сподобалися. Жодної фантазії!

Зняв каблучку і поклав на стіл.