Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Спускаюся у вітальню і бачу на широкому дивані Ярослава.

Якого біса він все ще тут?

Роблю глибокий вдих і проходжу в кімнату.

— Отже, вона мене кинула заради тебе, — спокійно вимовляє брат.

— Про що ти?

Йду до бару, наливаю витриманий  коньяк у склянку і сідаю навпроти хлопця.

— Саша. Сьогодні вона сказала, що між нами все скінчено. Тому що кохає іншого.

Всередині розливається тепло. Вона закохана у мене. І розійшлася з Ярославом.

Та тепер ще сильніше росте злість на брата.

— Якщо ви розійшлися, то як ти її сюди привіз?

Він тільки усміхається.

— Не підходь до неї, — кажу з усією серйозністю.

Бачу, як погляд Ярослава змінюється. Сердиться, злиться. Звісно, він же програв парі.

— Ролекс я тобі забезпечу.

Спочатку думав вибити з голови цього довбня всі мізки. Потім розповісти батькові про його вибрики і нехай сам з ним розбирається. І я знаю точно: після такого він йому кисень перекриє. Але зараз...

Я хочу, щоб ця історія закінчилася.

Щоб Саша могла спокійно відвідувати універ. Брат вивчився. А я зміг без перешкод бачити свою Принцесу.

— Ти зараз серйозно? — підбирається хлопець.

— Але ти пообіцяєш не чіпати Сашу. І в універі не повинно бути жодних чуток. Розійшлися і забули.

— Я згоден.

Хлопець мало не підстрибує і простягає мені руку.

“Геть хлопчисько ще”, — хитаю головою.

— А зараз геть звідси. Таксі викличу, — шиплю у бік брата.

— Солодких вам снів, — шкіриться цей ідіот і, одягнувши куртку, йде до дверей.