Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

Ласкаво прошу до другої частини книжки. Як ви помітили, ця книжка написана з двох різних перспектив, бо я хотів надихнути як начальників, так і тих, хто ними не є. Саме для цього я розглядаю керування з двох різних поглядів. Ті з вас, хто вже обіймають керівні посади, зможуть додатково розвинути свої управлінські навички. Той факт, що ви взагалі взяли цю книжку, каже про те, що вам це цікаво, що ви розумієте, як багато викликів постають перед управлінцями, і ви вочевидь дослухаєтеся до свого внутрішнього голосу, а тому розумієте, що у своєму фахові — в керуванні — ви можете стати ще кращими.

Можливо, перед вами стоять ті самі виклики, на які наражається більшість інших керівників: ваш персонал недостатньо всього встигає зробити за день. Я знаю, що критикувати своїх підлеглих нині вважається не політкоректним, тому дозвольте я зроблю це за вас: деякі працівники просто не вкладають достатньо енергії і не докладають зусиль, щоб покращити свої показники по роботі. Серед них є безумовно ті, хто можуть давати набагато кращі результати, а також ті, кому просто байдуже. Але знаєте, одне дослідження, що було проведено у великій корпорації, що має представництва по всьому Європейському Союзу, дає таку страшну статистику:

• Усього 10% працевлаштованих у корпорації можна вважати тими, хто дають найкращі показники;

• Приблизно 70% можна назвати тими, хто дає нормальні показники;

• Близько 20% можна без вагань вважати тими, хто недопрацьовує.

Сурові цифри, я знаю. Ви з ними не згодні? Яка ситуація тоді у вашому колективі? Чи знаєте ви, що роблять ваші підлеглі протягом дня?

Якщо ви керуєте групою продавців, то маєте справу з особливо складним завданням. За даними одного з досліджень — американським, але питання, чи це якось по-іншому у Європі — середньостатистичний продавець витрачає на продаж (на розмови з клієнтом, зустрічі з ним, підготовку пропозицій, подання готових пропозицій) близько дев’яноста хвилин на день. Що він робить увесь інший час? Що я можу сказати? Деяким із ним, щоб «розкачатися» й почати працювати потрібно пару годин. Деякі з них застрягли в бюрократичних справах, а інші навіть не можуть пояснити, що сталося з усім іншим часом.

Можливо, ви належите до тих начальників, які ставляться до керування командою вкрай серйозно і яким вдалося досягти набагато більшого відсотка тих, хто працює краще за середні показники. Звичайно, це цілком можливо. Звісно, ситуація відрізняється залежно від типу організації. Але ви, напевно, знаєте, що деякі люди у вашій команді могли б більше докладати зусиль на роботі. З першого погляду вони ніби роблять усе можливе, але коли до них придивитися, то розумієте, що вони насправді відстають. Деякі з них навіть схожі на… справжніх ледацюг.

Дивне явище ледарювання

Ви пояснили, які завдання передбачає ця робота. Ви зачитали людині її посадову інструкцію. Вона кивнула й сказала, що зрозуміла ваші очікування. Документ уже підписано й красиво додано до особистої справи. Виглядає на те, що все в порядку. І все ж таки… ваш працівник недостатньо залучений до робочого процесу, як би вам того хотілося. За деякий час ви помічаєте, що людина робить не те, що слід.

Як так могло статися? У чому полягає проблема?

Звісно ж, ви вже читали всі види книжок про менеджмент. Можливо, робили це задля вдосконалення своїх навичок керування людьми, або хотіли навчитися боротися з цією більш неслухняною частиною команди. Читання книг чи відвідування лекцій про те, як бути кращим керівником — це хороший спосіб почути нові ідеї, отримати натхнення, наважитися спробувати новий спосіб мислення та впровадити кращі методи у своєму керуванні. В цьому немає нічого поганого.

Я сам дуже багато читав про це, бо працюю з начальниками, і моє завдання — підтримувати їх задля того, щоб вони ставали кращими керівниками. Я це роблю вже майже двадцять років і не стверджую, що знаю все, що тільки можна знати про керування, але я знаю досить багато. Насамперед я припустився багато помилок сам, а це допомогло мені усвідомити кілька речей. Деякі з них — дуже болісні.

У роботу наших організацій з самого початку закладено проблемні моменти. Якщо людина хоче зробити кар’єру, вона повинна стати начальником. Звичайно, наш підхід до цього питання у ХХІ столітті дещо осучаснився, хоча все ще поширенішою формою є вертикальне сходження на рівні організаційної структури, ніж просування кар’єрою на тому самому рівні організації. Звичайно, якщо вам цікаво зробити кар’єру.

Що ви тут взагалі робите?

Для мене цілком очевидно, що багато людей, які сьогодні є начальниками, не прагнули свідомо до своєї посади. Це просто сталося, я не думаю, що мені варто казати про те, що це — не найоптимальніша причина взяти на себе відповідальність за все, що означає бути керівником. Аргумент: «Я не встиг ухилитися від питання, чи хочу я стати начальником» недостатньо хороший. Ви повинні мати деяке уявлення про те, чому саме ви погодилися на цю посаду, що в ній такого саме для вас. Якщо ви відчуваєте себе в оточенні ледацюг, які, здається, не люблять цю роботу так сильно, як любите її ви, було б дуже добре, якби ви усвідомлювали, чому погодилися прийняти такий виклик. І якщо ви думаєте, що колеги, які погано працюють, — просто ледацюги, то вам справді потрібна допомога. Звичайно, є мляві нероби, які не виконують жодних завдань, крім конче необхідного мінімуму — ніхто не заперечує, що існують і такі люди, і ми незабаром поговоримо й про них. Однак причина феномену ледарювання зазвичай трохи складніша, ніж можна собі уявити.

Причина, з якої ви прийняли виклик стати начальником, може критися у ваших рушійних силах. Можливо, ви подумали, що більша заробітна плата — це той «пряник», яким вас заманили; а може, вам просто подобається та влада, яку ви отримали, щоб командувати іншими. Ви, напевно, думаєте, що з такою владою ви тепер спроможні змінити щось на краще. Ви справді можете зробити щось хороше. Немає нічого поганого в жодній із цих мотивацій, але з досвіду я знаю, що переважна більшість начальників не може чесно відповісти на запитання: «чому ви взялися за цю роботу?». Буває, що коли я їх запитую про це, мене засипають пустопорожніми фразами:

Для мене важливо змінити щось на краще.

Я хочу бути начальником, за якого все працює і якого просто не помічають.

У деякі речі я хочу зробити корисний внесок.

Я хочу, щоб мої працівники зростали та розвивалися.

Це мої колеги вважали, що я маю стати начальником.

Чесні, хоча дуже політично некоректні відповіді, дуже часто звучать так:

Я погодився на цю роботу через більшу зарплатню.

Відмовити було просто недоречно — як би це не було?

Моя дружина / мій чоловік / мої батьки вважають, що я повинен робити кар’єру.

Мені подобаються привілеї моєї посади.

Називати себе босом — це круто.