Читати книгу - "Мій бос — ідіот, Томас Еріксон"

Mission Statement[3]

За відсутності шведського еквівалента, я використовую англомовний термін mission statement. Я сам його не вигадував, але його можна застосувати практично до будь-якої посади чи робочої функції: продавця, відділу обслуговування клієнтів або, наприклад, начальника. Метою цього mission statement є пояснення того, чому взагалі якась функція чи посада має право на існування — чому вона потрібна. Вам справді треба знайти відповіді на ці запитання! Це надзвичайно важливо, якщо ви начальник і керівник. Ви повинні мати можливість сказати собі: «Саме тому я сьогодні вранці встав із ліжка!».

Як я вже згадував раніше, якщо ми не можемо пояснити собі, навіщо ми щось робимо, як ми можемо пояснити це іншій людині? Якщо ви не знаєте, навіщо встаєте щоранку з ліжка, то чому хтось інший мусить це знати?

Я знаю, що є й інші приклади, але почнемо з команди з продажу. Якщо вони не можуть пояснити клієнту, навіщо вони потрібні, то кожен із нас може спокійно собі замовити товари в інтернеті. Навіщо нині спілкуватися з продавцем? Людина робитиме це тільки тоді, коли продавець пропонує нам щось більше ніж просто інформацію про ціну товару.

Те саме стосується начальників у будь-якій компанії. Дуже корисно сісти разом і визначити: «Що саме ми можемо надати? Хороший приклад? Ми будемо професіоналами своєї справи? Будемо хорошими слухачами? Можливо, ми повинні за щось боротися?»

Незалежно від відповіді корисно написати кілька рядків на аркуші паперу. Ось приклад з однієї компанії, з якою я мав задоволення спів­працювати:

Як начальник і керівник я показуватиму приклад відданої та відповідальної роботи задля того, щоб надихати моїх працівників, дбати про їхнє зростання, щоб вони успішно досягали своїх цілей. Я хочу, щоб мене сприймали як зрозумілого, надійного та професійного керівника.

Саме таке формулювання було створено під час кількох зустрічей із керівниками, упродовж яких ми, звичайно ж, обговорювали й інші речі. Нашою метою було подолати очевидні недоліки та негативну атмосферу, що склалася в компанії. Начальники не сприймалися як взірець роботи, а за словами працівників, вони не брали на себе відповідальність повною мірою. Бракувало натхнення, і комунікація з боку керівництва сприймалася як нечітка й розпливчаста. Ми весь час поверталися до питання: як ми можемо вмотивувати наших працівників на те, щоб вони почали нас слухати? Чому ми взагалі потрібні?

У вас є свій особистий mission statement? Вам необов’язково так формально його фіксувати на папері, але якщо ви не знаєте, чому ви — на вашій посаді, то як про це мають знати ваші працівники? Звідки вони знають, чого від вас очікувати, адже навіть ви про це гадки не маєте?

Подумайте, що ви хочете показати як начальник. Напишіть на аркуші паперу, кому ви хочете це показати, й спробуйте описати кількома словами, як би ви хотіли, щоб про вас говорили.

Уявіть, що одного вечора ви приходите в ресторан із сім’єю. За іншим столом у залі ресторану сидить ваша колега зі своєю родиною. Вона не бачить вас, але коли ви проходите повз її стола, то чуєте, як вона каже: «Мій начальник, він такий…»

Що ви хочете, щоб вона сказала далі?

«Мій начальник, він такий талановитий, компетентний, захоплений, орієнтований на розвиток, окриляє, відданий, позитивний, хороший слухач, ретельний, далекоглядний» — що ще?

Має бути щось, що ви точно хочете про себе почути. Це може стати частиною вашого mission statement.

Ви повинні це для себе прояснити. Якщо ви не хочете, щоб вас сприймали як поганого, некомпетентного чи непотрібного начальника, ви повинні вміти пояснити своє рішення стати керівником. Починати саме із себе — це завжди хороша ідея. Найгірше, звісно, це коли ви усвідомлюєте, що не приносите ніякої користі. У такому разі слід одразу взятися за голову й подумати, що вам далі робити зі своєю керівною посадою.

Цікаво, що якщо ви зробите те, що я вам раджу, у вашому оточенні на роботі буде набагато менше ледачих людей. Це я вам щиросердно обіцяю.

«Мене люблять» чи «мене поважають»?

Отже, річ у тім, щоб ви пам’ятали, чому обрали цей кар’єрний шлях, особливо якщо все ускладнюється і вимоги тільки зростають. Такого рішення не слід ухвалювати, не приділивши роздумам попередньо хоча б один вечір, можливо, навіть зі своєю другою половинкою чи наставником — людиною, якій ви довіряєте. Я не хочу вас налякати, але це — хороша порада. З’ясуйте, що мотивувало вас обійняти посаду начальника.

Дуже багатьох начальників (на мою особисту думку — аж занадто багатьох) спонукало бажання сподобатися. Навіть коли їх підвищують до керівника групи, у якій вони раніше самі працювали. Ну хто не хоче, щоб його любили? Якщо в начальників запитати, чого б їм більше хотілося — подобатися чи не подобатися своїм працівникам, більшість відповідає: «подобатися». Ця відповідь — очевидна, якщо людина стоїть перед таким вибором.

Однак тільки таке бажання, безумовно, призведе до появи ще більшої кількості ледацюг. Поміркуйте самі: якщо ваші рішення та думки продиктовані тим, як вони можуть вплинути на вашу популярність, на вас чекає по-справжньому непростий шлях. Ви відступатимете кожного разу, як тільки хтось розлютиться на вас чи буде незадоволений вами як начальником. Якщо ви боїтесь, що всі розмови на офісній кухні будуть вщухати з вашою появою там, то у вас є проблема. (Порада: якщо ви цього не знали, то повідомляю вам, що ви вже не отримуєте усієї повноти інформації про те, що відбувається в команді. Це — своєрідний «бонус» вашої посади.)

Деякі колеги користуватимуться цим. Ті, хто не хочуть особливо напружуватися на роботі, обов’язково знайдуть спосіб, як це зробити. Працівники оточать вас і завалять кумедними запитами на кшталт вкрай нестандартного робочого графіку до з’ясування того, хто ж насправді потребує місця для паркування найближче до входу.

Не зрозумійте мене неправильно. Я не маю жодних проблем із тим, чого ви хочете, щоб вас любили як начальника. Але якщо саме це було вашим рішенням погодитися на керівну посаду, у вас будуть проблеми.

Чому? Тому що ви не будете подобатися завжди й усім. У вас не вийде кожного разу задовольняти просто всіх.

Це швидше утопічна думка та глухий кут, з якого вам не вийте. Позбудьтеся її.

«Мене поважають» чи «мене люблять»?

Якщо ми поглянемо на питання з іншої перспективи, й подивимося на те, що означає бажання людини, щоб її поважали, то під поверхнею побачимо досить цікавий психологічний нюанс. Що означає «бути таким, якого поважають?» Я не маю на увазі дурнувате уявлення про те, що, мовляв, поважають тих, кого бояться, — це ідіотизм, і нам нема чого навіть на ньому зупинятися.

Бути таким, якого поважають, означає, що вас поважають завдяки вашій компетентності, що ви маєте репутацію вправного та справедливого керівника. Ваші колеги цінують те, що ви робите, і довіряють вам.