Читати книгу - "Втрачені в космосі , Arachne "

— Ні… і так, — невпевнено відповів Зейн, згадуючи ті письмена і зображення, що світилися перед його очима. - Кристал Життя - це автономна система, створена Алантарами для підтримки балансу на цій планеті. Він керує енергією всіх кристалів, які ми бачимо на поверхні. Ця система контролює як енергетичний потік, а й екосистему планети. Все тут її частина.

— Стривай, — втрутився Аеон, насупивши брови. — Ти хочеш сказати, що це не просто артефакт, а ціла система, яка керує планетою?

- Саме, - кивнув Зейн, його голос став твердішим. — І саме ця система… чомусь вийшла з ладу. Кристали, які ми бачимо, не повинні світитись так яскраво. Випромінювання аномальне, енергія нестабільна. Це означає, що Кристал Життя перебуває на межі руйнування або, гірше того, він уже пошкодився.

Аеон обвів поглядом інших членів команди, і всі, наче по команді, напружилися, усвідомлюючи масштаб того, що відбувається.

— І що це означає для нас? — тихо спитала Ліра, її погляд кинувся кудись у далечінь. — Якщо Кристал Життя вийде з ладу… що буде з планетою?

- Вона почне руйнуватися, - похмуро відповів Зейн, міцно стиснувши кулаки. — Енергія почне виділятися безконтрольно, викликаючи катаклізми, нестабільність кристалічних структур та, можливо, масове обвалення усієї екосистеми. Ми бачили записи, в яких говорилося, що якщо баланс порушиться, то в радіусі кількох світлових років це місце перетвориться на зону мертвих зірок. Жоден корабель зможе вийти з гіперпростору без ризику бути знищеним.

— Прокляття, — пробурмотів Аеон, дивлячись на Зейна. — Це означає, що якщо ми не зможемо відновити систему… ми помремо разом із цією планетою.

- Так, - тихо підтвердив Зейн, дивлячись прямо на Аеона. — Але в записах говорилося ще дещо. Про легенду. Легенда, за якою існує спосіб перезавантажити Кристал Життя і відновити баланс. Для цього потрібна ключова активація... такий собі артефакт, який називають Серцем Алантаров.

Аеон насупився, його погляд став ще похмурішим.

— І де нам шукати це серце?

Зейн зам'явся, але потім рішуче подивився на капітана:

— За даними, які ми розшифрували, Серце Алантаров знаходиться у самому центрі системи Кристала. Це місце, куди веде підземний тунель, прокладений крізь руїни. Ми бачили його карту. Але щоб дістатися туди, нам потрібно буде пройти через кілька секторів із нестабільною енергією та, можливо, зустріти залишкові захисні механізми стародавніх. Це буде небезпечно… але, капітане… — він затримав подих, а потім повільно видихнув, стискаючи кулаки. — Це наш єдиний шанс урятувати планету… і, можливо, знайти відповіді на те, чому сталася ця катастрофа на "Яскравій Зірці".

Аеон насупив брови, дивлячись у простір перед собою, ніби намагався вхопити спогад, що з'являвся на межі свідомості. Мовчання повисло в повітрі, напружене й тягуче, наче енергетичний розряд перед бурею. Усі уважно стежили за капітаном, відчуваючи, що щось важливе ось-ось буде сказано. Ліра, Лі, Рем та інші, завмерши, чекали, коли Аеон заговорить, навіть затамувавши подих, щоб не порушити його зосередженості.

Аеон заплющив очі, і зморшки на його лобі стали ще глибшими, відбиваючи напружену думку. Він повільно стиснув пальці в кулак, ніби намагався утримати відчуття, що вислизає. Потім, ніби щось клацнуло всередині, він повільно розплющив очі і подивився на Зейна, потім на решту.

— Це… — промовив він, слова його звучали глухо, але з кожною миттю голос набув впевненості. — Здається, я вже десь це чув.

Команда переглянулась, не розуміючи, до чого він веде. Зейн завмер, намагаючись вловити кожну емоцію на обличчі капітана, але Аеон здавався повністю зануреним у свої думки.

— Коли ми з Кейлі тільки-но прибули на цю планету, я отримав доступ до архівів розвідувальної місії. Там були записи... дуже старі записи про перші експедиції. Багато було знищено часом, але я пам'ятаю одну згадку. — Аеон заплющив очі, його подих почастішало, ніби він повертався до того далекого минулого. — Легенда про Серце Алантаров… і про якогось Кристаля Життя.

Зейн примружився, його очі горіли хвилюванням.

— Ви вже чули про Кристала Життя? — обережно спитав він.

Аеон кивнув, але його погляд був прикутий до порожнечі, ніби перед ним стояли примари часів, що давно пішли.

— Це було лише кілька рядків у звіті. Але там згадувалась планета, чиї координати збігаються з нашими. Про давню цивілізацію Алантарів та їх знання. Я думав, це просто легенда, казка, яка не має відношення до реальності… — Аеон перервався, дивлячись на свою праву руку, немов бачив перед собою той самий запис. — Але тепер, після всього, що ми пережили… це більше не вигадується.

Ліра зробила крок уперед, її голос тремтів від хвилювання:

— Капітане… так ви знали про можливість знайти цю систему? Чому ви нічого не сказали?

Аеон підняв на неї очі, в яких читалася втома, замішана з упертим вогнем.

— Я не був певен, — зізнався він тихо. — Це було надто ризиковано. Ми шукали джерело енергії, здатне підтримати колонії, а не міфічний артефакт. Я не міг ставити під загрозу життю екіпажу через міраж.

Зейн обвів поглядом обличчя капітана, відчуваючи дивну суміш подиву та розуміння. Так, Аеон був не просто лідером, а й зберігачем знання, яке вело їх усіх по краю прірви.

- Але це не просто легенда, - твердо сказав Зейн, заглядаючи Аеону просто в очі. - Ми бачили докази. Ця система є реальною, і вона здатна врятувати планету… якщо ми знайдемо спосіб перезапустити її.

Аеон кивнув, але погляд його залишався тривожним.

— Навіть якщо так, — повільно почав він, наче обережно зважуючи кожне слово, — яка ймовірність, що ми зможемо її перезапустити? Що якщо у нас немає доступу до Серця Алантарів? Що якщо древні системи нас не приймуть? — Він обвів поглядом команду, ніби бажаючи переконатися, що все розуміють, про що він говорить. — Ми можемо не лише провалитися, а й активувати захисні протоколи, які знищать нас, перш ніж ми зможемо дістатись до мети.