Читати книгу - "Роза для Клелії, Еллі Гарус"

Урешті після власної смерті Клелія отримала шанс розпочати життя спочатку, не боячись для себе наслідків. Другим кроком мала стати підвіска.

– Вона належала одній із жертв? Тому має таку значущість, як доказ?

– Не зовсім так, то особисте. Дядько говорив, що підвіска своєю появою тільки підкріпила свідчення про чорні справи Абеля. Загалом про те, що відбувалося у маєтку дядько чув від мене. Одного разу я була вщент змучена від тих жахіть, напевно виглядала хворобливо, бо Стефано занепокоївся, і я, як на духу, розповіла чим жила у тому маєтку до того, як мене відправили навчатися до школи–інтернату. Він був вражений, але мені здалося, що його більш приголомшило не те про що я розказала, а мій стан...

– Вірогідно його здивувало, як ти змогла жити в пеклі скільки часу.

– Постійно я стала там жити з восьми років до десяти. Там відбувалися такі речі, які й досі я не можу пояснити собі, що ж насправді бачила! Пам'ятаю, як двері в одну з кімнат були причинені, у тому крилі, куди заходити заборонялось, якось я заглянула і побачила хлопця підлітка на столі. Над його розрізаним торсом висіла лампа,  поруч стояли два чоловіки з хірургічними інструментами в руках. Не до столу сказано, але їх рукавички мали багряний колір. Кров. Вони не звернули на мене уваги. Мене взагалі зрідка помічали, хіба що жертви. Я й досі пам'ятаю ті погляди, повні страху і відчаю.
Монтей слухав її не перебиваючи.

– Світ тісний, колись ця підвіска належала покійній дружині Стефано, яка померла багато років тому в лікарні. Підвіска завжди була на ній, а після смерті – зникла. Уявляєш здивування Стефано, коли він з'ясував, що річ присвоїла собі та сама акушерка, яка співпрацювала з Абелем, і яку пізніше вбили. Дядько був упевнений, що то підвіска Рози, бо на ній викарбувані її ініціали. Ось так!

– Акушерка могла бути причетна до смерті Рози, як гадаєш?

– Хто ж його знає! Нині це притягнутий за вуха епізод. Доказів не існує, був то нещасний випадок або лікарська помилка. Я гадаю, що вбивця акушерки піддався спокусі й забрав собі коштовність, як трофей. Він не здогадувався про роль прикраси надалі, й взагалі, що одного разу вона потрапить на око Стефано, і той розпочне власне розслідування.
Монтей перестав жувати від зацікавленості історією.

– Стефано не згадував, як саме до нього потрапила підвіска?

– Ні, він говорив, що підвіска виведе причетних на чисту воду.

– Одначе це вже вдруге підвіска фігурувала у випадку пов'язаному зі смертю жінки. Фатальний збіг! Як гадаєш, чому Стефано відразу не віддав тобі підвіску, а кинув до труни, якщо те, що він вклав у неї, адресовано тобі?

– Він сказав, буде ліпше, якщо я дізнаюся про те після його смерті.

– Ймовірно, й тому, що підвіска має вплив на Абеля. Стефано кинув її до труни не просто так, мабуть, з метою викликати реакцію.
Клелія замислилася на мить і продовжила розповідь.

– Та покійна акушерка підтримувала зв'язки з дитячими притулками. Буре́ був причетний до них через її руки. Саме звідти неповнолітні потрапляли до маєтку, а далі нещасних використовували у різних цілях: дехто згодився для плотських втіх, хтось ставав донором для хворих або невільником і т.п. Я не здивуюся, якщо вона ще й продавала немовлят.

– Як її звали?

– Алла.

– Значить, роль адміна крематорію полягала у тому, що він замітав сліди, позбувався від тіл замучених піддослідних. А священник... – Монтей замислився на секунду, – міг бути підсобником Абеля, не секрет, що серед священнослужителів існує достатньо педофілів.

– Все так. А відносно священника, – зауважила, – той керував одним із сиротинців при церкві.

– Врешті картина трохи вималювалася! Ось тобі й випадковість – підвіска потягнула за собою зі дна скелетів Абеля. Але чого раптом діда так схвилювала та підвіска? І він вирішив від усіх разом позбутися? Не віриться, що він згорнув годівничку, лише через ймовірність бути викритим!

– Гадаю, він побоювався, що Стефано дещо відомо про його так звані досліди, і щоб той не почав під нього рити яму, заздалегідь позбувся від свідків. Між ними існувала напруга, він явно уникав Стефано, але я не знаю причину. Дядько казав, що я про все дізнаюся після його смерті. Схоже між ними існувала вагома суперечка.

Монтею не давав спокою маневр з підвіскою: не став би Стефано просто так кидати її до труни. Якщо він остерігався, що Клелія відкриє її до його смерті, то міг би просто звернутися до послуг доставлення. Він поклав її до труни, схоже, з іншою метою.

– На похороні Стефано міг засвітити підвіску спеціально, щоб її помітив Абель, типу, завуальоване дорікання, натяк, що йому про щось відомо! Відомо про те, у чому замішані вони обидва!
Клелія знизала плечима на знак нерозуміння.

– Я без жодної гадки, що дядько хотів тим сказати. Наразі Стефано мертвий, а дід продовжує діяти обережно, ймовірно зменшив оберти, бо нова влада посилено усіх перевіряє, трясе за шкірку. Те що дядьку вдалося розкопати – то вершина айсберга. Довіряти зараз нема кому, геть увесь муніципалітет міста після смерті дядька тепер підкоряється Абелю, дід славиться жагою до першості. Стефано був геть інший.

Монтей згодився, покійний бос мав гідність й віддавав перевагу розв'язувати питання гуманно, а не махати шашкою.

– Як Стефано надалі збирався діяти? Устиг небогу визволити до власної смерті, припустимо, що підвіску я дістав і віддав тобі. Наступні крок – Деметра?

– Коли він не знав про хворобу, то хотів визволити піддослідних, кого ще можна врятувати з полону. Дему викрасти та передати в надійні руки, але про це згодом. Я ж хочу, крім усього вище згаданого, позбутися ще й від Абеля. Ти можеш діяти на свій розсуд.

– Позбутися не шляхом передачі його під варту?

– У цьому тепер немає сенсу! У правосуддя в теперішній час вірити – марна справа. У Абеля зв’язки скрізь. Нинішня влада скоріше оберне докази проти постраждалої сторони. Я хотіла аби те виглядало, буцім, з ним сталася прикра випадковість. Жалкувати ніхто не буде, навпаки, місто зітхне з полегшенням.