Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

З якого дива я йому “люба”?

- Ми нещодавно бачились. Смак в тебе не змінюється.

- Не звертай на нього увагу. Він самотня людина, того й заздрить, - сказав маг та взяв мене за руку.

Мене пересмикнуло, але здавалося Санрей цього не помітив.

- То що ти від мене хотів?

- Потрібна твоя допомога. Терміново.

- Ну, якщо терміново, тоді терміново. Люба, ти сильно образишся, якщо я раптово залишу тебе на нашому першому побаченні?

- Звісно ні, - відповіла я, намагаючись при цьому щиро посміхнутися.

Емпатія після контакту наших рук мовчала, а це означає, що маг носить захисний артефакт. Й досить потужний. Поганого в цьому звісно нічого не має, кожен має право на захист та особисте. Та щось мені підказувало, що цей чоловік намагається приховати дещо набагато важливіше, аніж професійні таємниці.

- Тоді до зустрічі.

Й пішов. Пішов та не заплатив. Я зрозуміла це, коли подавальниця підійшла до мене. Записати обід на рахунок мага не вийшло. Шкода. Ну, принаймні, у мене були при собі гроші, в потрібній сумі. А то охоронець, що стояв на вході, вже був готовий використати палицю, що тримав в руках.

А неприємності, як пізніше виявилось, тільки починались.

28.04.157р.

Маг-Рівік

- Й що це означає? – голосно запитав мене Шиор, в обідню перерву у “Ложці”, коли там зібралося максимальна кількість учнів.

Сьогодні обідала в компанії Улли обговорюючи наближення свята, Філл же знову окопався в бібліотеці.

- Що саме? – здивовано запитала я, бо питання з тими побаченнями вважала вирішеними після зустрічі в “Ведмедику”.

- Мені також цікаво знати? - сказав Асар, наближаючись до нашого столика.

- Уважно вас обох слухаю.

- Це ми тебе слухаємо. Кожен з нас вважає, що зустрічається з тобою. А ти таємно спала з іншим.

- О це так новина! Ми навіть не встигли на побачення сходити. А вже зустрічаємось й навіть спимо! – не витримала та огризнулася у відповідь. – Й коли встигли?

- То ти шльондра, ще й на пам’ять слабка? - якомога голосніше оголосив Шиор.

- То плітки, що ти за гроші спиш, мабуть, не безпідставні, - додав Асар.

Ох, не спроста, тема повій піднялась після того, як я зустріла Суфо, а він дізнався де я навчаюсь. Щось підказувало, що Айша приклала до цього свою руку, як й до плітки про приворотні зілля та фінансові махінації.

- Ви щось прийняли? – запитала Улла. – Може отруїлися?

- Ми ні. А ти, точно. Раз з такою швалею спілкуєшся. Може разом працюєте?

За сусідніми столиками роздався сміх. Вистава мала шалений успіх.

- Тобто, на все що здатна ваша господарка, це розкидуватись непідтвердженими звинуваченнями? Та підсилати своїх шакалів? Передайте її, хай краще працює над сценарієм. Бо він нікуди не годиться. Вихід там.

В тому стані, що перебувала, це єдине, на що зараз була спроможна.

На диво хлопці не стали більше нічого говорити, а розвернувшись дійсно пішли геть. Шкода не назавжди.

32.04.157р.

Маг-Рівік

Ледь відмивши руки від соку трави, ми з Філлом прийшли на "Руни". На минулому тижні нарешті закінчили вивчання рун, а цього почали як правильно їх поєднувати, щоб випадково не нашкодити.

Магістр Яла іноді кидала незадоволені погляди на наші з Філлом зелені пальці, а після закінчення лекції попросила затриматися.

- Я чула, що у вас обох є певні успіхи в артефакториці та алхімії.

Ми, не вагаючись з цим погодились. Адже дійсно було чим пишатися.

- Того я не хочу затримувати ваше навчання, через розтягнутість програми мого предмета. Я написала вам дозвіл на виніс з бібліотеки трьох книг. Кожна на тиждень, не більше. Вам буде корисно прочитати їх.

- Дякуємо, - в один голос з Шое, радісно подякували.

Взявши дозвіл, ми було направились до виходу, коли нас наздогнав голос вчительки.

- Й ще дещо. Я звісно розумію, що деякі трави добре фарбують, але невже ви не були стурбовані вивченням заклинання очищення в Стефі?

Заклинання ми з Філлом знали добре, та навіть не здогадалися використати його на собі. Подякувавши ще раз, ми поспішили до "Ложки", де на нас чекала Улла.

***

Так добрий початок дня, спаскудили два ідіоти.

Ми з Філлом хвалилися книжками, які можемо почитати вдома, коли до нашого столика підійшли Асар та Шиор.

- Ми тут думали, й вирішили.

Голосно, щоб почуло якомога більше вух, почав Асар. Від них тягнуло чимось мерзенним й брудним. Навіть артефакт, що до цього добре захищав, не допоміг. Та й вигляд вони мали переможний.

- Ого! То ви можете думати та вирішувати? – не втрималась Улла, поки я приходила до тями від напливу гидких емоцій.

- Оскільки для тебе одного чоловіка недостатньо, можемо бути втрьох одночасно, - проігнорувавши запит соліенки, продовжив хлопець.

- Тільки май на увазі, грошей платити не будемо. Проте можемо знаходити більш багатшу клієнтуру, - підхопив Шиор.

Почуло ці слова багато хто. Але розізлився лише один. Й цим одним опинилась не я. Я була в прострації від почутого. А Філл розлютився не на жарт. Мене на хвилини дві накрило бажанням вбивства.

Філл же прямо на очах почав збільшуватися в розмірах, й не лише в зрості. Шкіра задубіла, бугристі м’язи намагалися розірвати одяг. Виросли роги, а обличчя почало бути більше схожим на пташине. Замість волосся з’явилося пір’я. Очі при цьому палали, а на столі залишилися сліди від пазурів.

Таверна наповнилась тишею. Навіть стало чути, як на кухні бульйон булькає.

- Філл, - покликала я друга, впоравшись з чужими емоціями. – Облиш їх. Вони вже добре злякалися, навіть звідси сморід відчуваю.

Але той ніяк не реагував, а лише, як хижак, пильно спостерігав за жертвою, очікуючи коли та зробить хибний крок.

Я зняла сережку, а сама під одягом, на всякий випадок, покрилася лускою. Схопивши Філліграна за руку почала “трансляцію” спокою, але це було марним. Раптово ал’єр заричав, та згуртувався, наче перед стрибком. Мабуть, саме це змусило Уллу, забувши про небезпеку, схопити хлопця за другу руку.

Це подіяло.

Філл нарешті прокинувся.

Глянувши на переляканих відвідувачів таверни, Шое дозволив вивести себе з приміщення. І вже на дворі повернув собі “людський” вид.

А потім нас, трьох, викликали до декана. Хтось доніс