Читати книгу - "Марсіянин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ми отримали вузьконаправлений сигнал у відповідь лише півгодини тому, - сказав Венкат до гурту журналістів. - Ми негайно наказали Патфайндеру зняти панорамне зображення. Сподіваємось, Уотні має якесь повідомлення для нас. Питання?
Здійнявся ліс рук.
- Кеті, почнімо з тебе, - сказав Венкат, вказуючи на неї.
- дякую, - сказала вона. - Чи вдалось зв’язатись з Соджорнером?
- На жаль, ні, - відповів він. - Лендер не зміг зв’язатись з Соджорнером, а напрямки ми не можемо з ним контактувати.
- Що могло трапитись з Соджорнером?
- Навіть припустити не можу, - сказав Венкат. - Після такого довгого часу перебування на Марсі будь-що могло з ним трапитись.
- Найімовірніший здогад?
- Наймовірніше на нашу думку, що він забрав його до Габу. Сигнал Лендера не досягне Соджорнера через полотно Габу. - Вказуючи на іншого репортера, він сказав, - Ви, там.
- Марті Вест, Ен-Бі-Сі Н’юс, - сказав Марті. - Як ви спілкуватиметесь із Уотні, коли усе запрацює і буде налаштовано?
- Це залежить від Уотні, - сказав Венкат. - Усе що у нас є для роботи, це камера. Він може писати нотатки і тримати на видноті. Але як ми відповідатимемо - це складніше.
- Чому? - спитав Марті.
- Тому що у нас є лише камера платформи. Це єдина рухома частина. Є багато способів перадати інформацію туди за допомогою лише обертання платформи, але нема шляху розказати про них Уотні. Він повинен сам щось вигадати і розказати нам. Ми виконаємо його вказівки.
Вказуючи на наступного репортера, він сказав:
- Прошу.
- Джил Голбрук, Бі-Бі-Сі. Враховуючи 32-оххвилинну передачу туди-сюди при єдинім засобі спілкування - обертовій платформі, це буде безнадійно повільна розмова, чи не так?
- Так, це правда, - підтвердив Венкат. - Нині на Ацідилійській рівнині світанок, а тут у Пасадені щойно за 3-ю д.п. Ми будемо тут усю ніч, і це лише початок. Більше ніяких питань, панорама має саме надійти за кілька хвилин. Ми триматимемо вас у курсі.
Швидко лишивши кімнату для преси, Венкат заспішив залою униз до тимчасового контрольного центру Патфайндера. Він протиснувся крізь натовп до зв’язкової панелі.
- Є щось, Тіме?
- Звісно, - відповів той. - Та ми витріщаємося на цей чорний екран, тому що це цікавіше, ніж зображення Марса.
- А ти хитро роблений, Тіме, - сказав Венкат.
- Врахую.
До них протиснувся Брюс.
- За годинником ще кілька секунд, - сказав він.
Залишок часу минув у тиші.
- Щось з’являється, - сказав Тім. - Угу. Це панорама.
Кімнатою розливалось загальне послаблення напруження відповідно до повільної появи зображення, одна вертикальна смужка за одною.
- Марсіянська поверхня… - сказав Венкат відповідно до появи смужок. - Ще поверхня…
- Ребро Габа! - сказав Брюс, тицяючи у екран.
- Габ, - усміхнувся Венкат. - Ще більше Габу… ще Габ… чи це повідомлення? Це повідомлення!
Вертикальні смужки відкрили написану від руки цидулку, яка стояла перед камерою на тонкому металевому стрижневі.
- Ми отримали повідомлення від Марка! - оголосив на усю кімнату Венкат .
Оплески заповнили кімнату, а потім швидко стихли.
- Що він каже? - спитав хтось.
Венкат прихилився ближче до екрану.
- Ту сказано… “Я писатиму тут питання - Ви приймаєте трансляцію?”
- Гаразд?.. - сказав Брюс.
- Це те, що він каже, - Венкат знизав плечима.
- Ще напис, - сказав Тім, вказавши на екран після того, як повільний рух даних відкрив усе.
Венкат знову прихилився.
- Цей говорить “Направте сюди, якщо так”.
- Добре, я бачу до чого воно йде, - сказав Брюс.
- Тут ще й третій напис, - сказав Тім.
- “Направте сюди, якщо ні”, - прочитав Венкат. - “Ми часто перевірятимемо щодо відповіді”.
Венкат склав руки на грудях.
- Гаразд. У нас є зв’язок з Марком. Тіме, направ камеру на “Так”. Потім почни робити знімки щодесять хвилин, доки він не напише нове питання.
Журнал: Сол 97 (2)
“Так!” Вони сказали “Так!”
Я не збуджувався такою мірою через “так” з часу випускного вечора!
Гаразд, треба заспокоїтись.
У мене обмеження кількість паперу, з яким я можу працювати. Ці картки були призначені для позначення зразків. У мене приблизно 50 карток. Можна використати обидва боки, а коли всі скінчаться, то можна знову їх використати, здряпавши старі питання.
Мітник Шарпі (прим.п., Sharpie - великий американський виробник писарського приладдя, головним чином ручок-мітників для письма), яким я користуюсь, протримається значно довше за картки, то ж атрамент - не проблема. Але мені доводиться робити усі написи всередині Габу. Я не знаю,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.