Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рогнеда 📚 - Українською

Читати книгу - "Рогнеда"

256
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рогнеда" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 92
Перейти на сторінку:
– в битві під Аркадіополем Святослав уперше зазнав тяжкої поразки і мусив відійти. Ініціатива перейшла до Візантії, яка й вирішила вигнати чи знищити русичів-завойовників. Наступного року Святослав у битві під Преславом утратив 15 тисяч свого війська. Це був крах. В чужій країні, де всі тобі вороги, бо ти всіх налаштував проти себе, лишитися без війська, було рівнозначно загибелі. Так воно, врешті-решт, і сталося. Святослав змушений був з новим імператором Візантії Іоанном I Цимісхієм підписати – аби хоч рештки військ врятувати, – вкрай невигідний для Русі мирний договір. За ним Русь позбувалася всіх своїх попередніх перемог та переваг, здобутих у жорстоких битвах – звідтоді Чорне море перестало зватися «Руським». Єдине, що пообіцяв імператор руському завойовнику, це безперешкодний прохід додому й сякі-такі харчі на зворотну дорогу, дорогу неслави й ганьби.

Історія його безславної загибелі на Дніпрових порогах добре відома. Як і те, що печенізький хан Куря виготовив з його черепа чашу – для пиття з викарбуваним на ній знущально-повчальним написом: «Чужого багнучи, своє згубив». Воістину!

Усе, що завоював Святослав ціною неймовірних зусиль, ціною десятків тисяч життів своїх дружинників, він утратив і залишив Русь геть знесиленою та переповненою вдовами.

Рятувати Київську Русь після Святослава довелося Володимиру. Ярополк бездіяльно відсидів якийсь там час на її головному престолі й нічого не зробив для зміцнення держави, доведеної тоді чи не до ручки…

Русь після загибелі князя-мандрівника й завойовника чужих земель полегшено зітхнула – новий князь Володимир став, як писатиме історик В. В. Мевродін, «справжнім засновником Київської держави», адже він «не рветься кудись, в чужі землі», і не розглядає Київ як тимчасову зупинку, як базу для нескінченних походів і завоювань. Для нього Київ – «мати городів руських», де він збирається оселитися надовго, назавжди.

Арабський мандрівник і письменник Ахмед ібн-Аббас Ібн Фадлан (ні рік народження, ні рік смерті невідомі, приблизно перша половина Х ст.) у 922 році стверджував, що з київським князем «в його замку знаходяться 400 мужів із числа богатирів, його сподвижників». А в середньому в київських князів у різний час було 250–300 дружинників, добре озброєних і навчених, з багатющим військовим досвідом, вони являли собою велику силу і були варті кількох полків. Загалом же дружина була ядром княжого війська і в першу чергу його кінноти. Ділилась вона на дві частини – ліпшу (кращу), або передню, і дружину молодшу. До першої входили княжі мужі, бояри, вони займали вищі посади в князівській адміністрації, воєнні і цивільні – посадника, тисяцького, воєводи… Вони ж були радниками князя і найбільш впливовою частиною віча.

Молодша дружина складалася з кількох розрядів: дитячі, отроки, кмети, гриді, пасинки, діти боярські – біля старшої дружини вони набиралися досвіду, але для цього потрібні були роки та роки, цілі десятиріччя вірно-щонайвірнішої служби своєму князеві, а з ним – і князівству.

Літописці чи не захоплено свідчать: великий князь Київський Володимир Святославич, як і його батько, був зразковим дружинним князем. Таким – турботливим щодо війська свого, дружини, виступає він і в билинах. Князь Володимир беріг і плекав – це підтверджують і сучасні історики, знавці Стародавньої Русі – свою дружину.

Ось хоча б розповідь Нестора (на неї теж посилаються історики):

«Одного разу дружинники почали нарікати на князя».

Чому? А тому:

«Горе головам нашим», – твердили вони. А в чому ж полягало те «горе»? А в тому, що князь «дав нам їсти дерев’яними ложками, а не срібними».

Володимир, почувши це, відразу ж наказав викувати срібні ложки. Уявляєте, як він беріг, шанував і любив дружину свою – куди сьогоднішнім чоловікам з їхньою любов’ю до своїх дружин! І ось що він при цьому сказав, сам ледь не плачучи: «Сріблом і золотом не знайду собі дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото, як мій дід та батько мій з дружиною дошукалися золота і срібла».

Похвально. І хай це швидше за все лише фольклорний переказ, передання старовини глибокої, красива легенда чи зворушлива поема, але Нестор подає її на повному серйозі: Володимир «любив дружину і з нею радився про устрій країни і про війну, і про закони країни».

Як би не оцінювали Святослава, але Володимир, син його побічний, таки набагато переважив, як політичний діяч, свого войовничого батька.

«Свою державну діяльність молодий князь… почав з приєднання до Києва східнослов’янських союзів племен, які або ще не увійшли до складу держави, або відпали у зв’язку зі смертю попереднього київського князя. Першою воєнною акцією Володимира став похід проти тулібів і хорватів у 981 році. Їх тоді остаточно ввели до складу Київської Русі. Потім були придушені повстання вятичів та радимичів в 982–984 роках. Одночасно були підкорені Закарпатська Русь і Тмутаракань. Під час правління Володимира всі основні східнослов’янські союзи племен були включені до складу держави. Процес створення Київської Русі фактично завершився. Кордони країни в основному збіглися з етнічними кордонами східноєвропейської спільноти. На сході Київська Русь досягла межиріччя Оки і Волги, на заході – Дністра, Карпат, Західного Бугу, Неману і Західної Двіни, на півночі – Чудського, Ладозького і Онезького озер, на півдні – Дону, Росі, Сули і Південного Бугу». («100 знаменитых людей України», Харків, Фоліо, 2004).

Недарма ж руські богатирі в пізніших билинах гордо заявляють, як клянуться:

Буду стоять за стольный за Киев-град, А буду стоять за князя за Владимира…
1 ... 37 38 39 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рогнеда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рогнеда"