Читати книгу - "Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна"

У червні попереднього року Гітлер нагородив Геббельса розкішною особистою резиденцією на нещодавно перейменованій вулиці Германа Герінга, розташованій усього лиш в одному кварталі на південь від Бранденбурзьких воріт. Геббельс швидко відремонтував і розширив будинок — сторічний колишній палац маршалів Прусського суду, зробивши його ще більш грандіозним, ніж той був. Він звів другий поверх, облаштував приватний кінотеатр, побудував теплиці з підігрівом і розбив англійський парк. Маючи, по суті, необмежений бюджет, Магда Геббельс умеблювала і оздобила маєток досить екстравагантно. Вона прикрасила стіни гобеленами й картинами, вилученими з німецьких музеїв, вкрила підлогу розкішними килимами та навіть поставила комод, що раніше належав Фрідріхові Великому. Таким чином, доведений до стандартів Геббельса, будинок служив майданчиком як для званих родинних прийомів, так і для грандіозних вечірок для нацистської еліти та їхніх наближених.

Серед тих, хто збирався в будинку під номером 20 на вулиці Германа Герінга, деякі молоді старлетки становили особливий інтерес для Геббельса. Багато з них незабаром виявили, що задовольняючи його еротичні бажання, незважаючи на його карликовий зріст і деформовану статуру, можуть здолати довгий шлях до покращення перспектив свого кар’єрного зростання. Іншим він сприяв через їхні істинні таланти на екрані та відчуття звеличення, яке отримував від спілкування з ними.

Одна молода жінка, яка тієї весни часом з’являлася в будинку Геббельса та належала до другої категорії, ставала дедалі ближчим другом Адольфа Гітлера і була силою, на яку по праву належало зважати. До того, як усе завершиться, вона дійсно стане жінкою, яка більше, ніж будь-хто інший у Німеччині, істотно визначатиме долю нацистського руху.

Лені Ріфеншталь була красивою і блискучою. Вона знала, чого хотіла, і як це отримати. А хотіла вона насамперед бути у центрі всього, у центрі уваги, купаючись в оплесках.

Із ранніх років вона проявила непохитну волю в досягненні успіху. Коли Лені вирішила стати танцівницею в 17, вона знехтувала загальноприйнятою думкою, що танцівники мають починати займатися змалку. У 20-літньому віці вона вже професійно танцювала перед заповненими залами по всій Німеччині, збираючи захоплені відгуки. Коли травма припинила її танцювальну кар’єру, вона взялася за справу і швидко домоглась призначення на головну роль, миттєво ставши зіркою уже з першого її фільму «Свята гора» (Der heilige Berg). Характерно для Ріфеншталь, що навіть коли вона знялась у багатьох подібних фільмах поспіль, її амбіції продовжували зростати. Усе більше не бажаючи поступатися контролем над творчим процесом будь-кому, в 1931 році вона заснувала свою власну виробничу компанію і взялася, дуже передчасно для жінки в 1930-х роках, за написання сценарію, продюсування, режисуру, редагування і зйомок власного фільму із собою в головній ролі.

Фільм «Блакитне світло» (Das Blaue Licht), випущений у 1932 році, не був схожим ні на що, бачене раніше. Свого роду містична казка, він романтизував і прославляв просте життя німецьких фермерів, що живуть у гармонії з природою на німецькій землі. Фільм засуджував корупцію сучасного індустріального світу. Побічно він також засуджував інтелектуалів. Фільм швидко завоював міжнародне визнання і йшов протягом кількох тижнів у Лондоні та Парижі.

У Німеччині реакція була прохолодніша, але Адольф Гітлер був у захваті від «Блакитного світла», вбачаючи в ньому візуальне й художнє відображення самої ідеології «Кров і земля», на якій базувалася його нацистська партія — ідеї, що сила нації полягає в її простій, чистокровній корінній расі. Гітлер уже якийсь час знав про Ріфеншталь, але тепер він став її другом. У 1933 році на його особисте прохання вона зняла одногодинний пропагандистський фільм «Перемога віри» (Der Sieg des Glaubens), який задокументував з’їзд нацистської партії того року у Нюрнберзі. Вона зробила фільм нашвидкуруч, виникли певні технічні складності, і Лені була незадоволена результатами, але Гітлер, одначе, залишився враженим її роботою. Тепер він сподівався, що восени вона випустить більш претензійний фільм про Нюрнберзький партійний конгрес 1934 року.

Поки в найближчі місяці її зірка продовжувала сходити, Ріфеншталь і Геббельс часто конфліктували. Геббельс дедалі болісніше заздрив її впливу на Гітлера та недоторканності, яку він надав їй своєю владою. І все ж, його вабило до неї, і він залицявся до жінки романтично та сексуально. Через певний час ця дивно дібрана пара відіграватиме велику роль у визначенні того, як світ сприйме Олімпійські ігри 1936 року в Берліні і загалом саму сутність нової нацистської держави.

Але зараз вона була просто однією із виру гламурних осіб, які заходили й виходили з маєтку Йозефа і Магди Геббельсів, відкорковували пляшки шампанського, вшановувані господарем і господинею, вихваляли один одного, свою молодість і гарний вигляд, танцювали до пізньої ночі, співали, дивилися фільми і говорили про чистоту раси, у той час як маленька Хільде Геббельс спала в колисці у затемненій кімнаті нагорі.

Перегони в академічному веслуванні — це мистецтво, а не шалена сутичка. Веслувати треба як силою розуму, так і силою рук. Із першого гребка всі думки про іншу команду мають бути заблоковані. Маєш спрямувати помисли на себе і на свій човен і мислити завжди позитивно, у жодному разі не негативно.