Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 490
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 98
Перейти на сторінку:
Він навіть зайцеві услід не подивився. — Та пак, на чому ж я, панове, зупинився? Ага! Умовились на ранок ми зійтись На поєдинок. Я, згадавши, як колись Заклала Карфаген вигадлива Дідона[97] (Про це розказано, як знаєте, в Марона), Сам штуку вигадав, не спавши аж до дня… Домейко вдосвіта, злізаючи з коня, Щоб ворога свого з пістоля повітати, Спинився: довгий міст, узенький та кудлатий. На річці з берега до берега лежав.  Ведмежу шкуру я на смужечки розтяв Та й розстелив її. Того на хвіст поставив, Того при голові. «Ну, що? Я ж не лукавив? Зробив по-чесному? Стріляйте цілий вік Або мирітеся…» Великий сміх і крик Постав на тих словах і розітнувсь навколо, Аж гості падали від реготу додолу. Тут ксьондз до ворогів поважно підійшов, — Святе письмо читать, казать їм про любов… — Вони всміхнулися і врешті помирились. «Небавом вороги колишні й поріднились: Сестру Домейкову Довейко під вінець За тижнів два повів. Отак прийшов кінець І довгій їх злобі, і ненастанним сваркам. На місці ж тих пригод, над гарним переярком, Корчомку спілкою заклали дві сім’ї, — Ще й так і названо Ведмедиком її».

КНИГА П'ЯТА

КОЛОТНЕЧА

Теліменині плани мисливські. Садівниця вибирається на великий світ і слухає опікунчиної науки. Стрільці повертаються. Тадеуш безмірно здивований. Друга зустріч у Храмі Мрій і згода, влаштована за допомогою комашні. При столі мова йде про полювання. Недокінчена повість Войського про Рейтана та князя Денасова. Угода між мисливцями, також недокінчена. Поява з ключем. Колотнеча. Граф та Гервазій провадять воєнну нараду. Пан Войський, у бору кінчивши славні лови, Назад вертається. Та полювання нове У Телімениній уяві вже росте. Вона, в самотині чекаючи гостей, Міркує, в роздумі на грудях руки склавши, Як полонити їй Тадеуша назавше І Графа разом з тим. Граф — хлопець молодий, Пан з діда-прадіда, на вдачу запальний, Уже закоханий, хоч, може, й не глибоко… Та як на шлюб його стороннє гляне око — Із нею, з панною старіших трохи літ? Що сам він здумає? Що скаже людський світ? Отак міркуючи, на пальчиках підходить Спитати дзеркала, чи й досі сила вроди Ще може брать серця у свій ласкавий бран: То перса відкрива, то вигинає стан, — Зітхнула глибоко і опустила очі… Так! Граф великий пан! Він, може, й не захоче Із нею братися… Та ще до того він Не дуже пристрасний, напевно, бо блондин. Тадеуш! О, дитя, наївне у коханні, Що вперше віддає невинне серце панні! Аби лишень його мерщій до рук прибрать! Та й свій обов'язок він мусить пам’ятать… Відомо: молодий думками зрадливіший, Та в серці має стид і за старих чесніший; Тій довго вдячний він, що ніжність, і любов, І перші пестощі уперше в ній найшов. Так учта, хоч яка непишна та убога, Сповняє радістю та щастям молодого, А старший, хоч і п’є відстояне вино, — Як воду розлива, бо збридилось воно! Багата досвідом, у мудрощах дозріла, Так обмірковує вона поважне діло — І на Тадеуші кінчає вибір свій. А люди? Родичі? Та світ хіба малий? Хіба не можна їм поїхать до столиці, — Бо треба ж хлопцеві до світу приучиться, І вдачу виховать, і розуму набрать! Нарешті — треба жить, та радощів зазнать, Та випить любощів по вінця повний кубок! І усміх радісний зліта з рожевих губок… А потім — знову тінь лягає на чоло: Зненацька щось нове на думку їй прийшло. Як бути з Графом їй, не вирішено й досі! Чи не підсунути йому тихенько Зосю? І роду славного, і мила, ніби квіт! Таки пора її виводити у світ! У домі Графовім була б затишна гавань По бурях життьових, після одважних плавань… Аби як слід його зуміти залюбить, А там і чесний шлюб! У них би можна й жить, Давати молодим на старості поради. Таке намисливши, вона гукнула з саду Свою годованку, що з ситом у руках Стояла, схована в квітках та бур’янах, І годувала дріб. До неї кури бігли, Б’ючися за зерно
1 ... 37 38 39 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"