Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим 📚 - Українською

Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

671
0
14.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нитки долі: Жереб кинуто" автора Таша Клим. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 211
Перейти на сторінку:

Я розвернувся і впевненим кроком рушив уперед, вирішивши не продовжувати розмови. Але Сем наздогнав мене і, штовхнувши в плече, сказав:

— Вона тобі сподобалася.

— Це питання? — я покосився на друга.

На його обличчі з'явилася примарна усмішка. Одна з тих, що у випадку із Семом вважалися повноцінними.

— Ні, друже.

Я хмикнув і опустив очі, дивлячись під ноги.

— Тоді не можу не погодитись, сподобалася, — тихо зізнався я.

— І що плануєш робити? — уже серйозніше поцікавився Сем.

— Чесно, навіть не знаю, — я зам'явся, адже й справді гадки не мав, що мені робити. — Ось тобі розповів, може, щось путнє порадиш.

Сем зітхнув і запустив п'ятірню у волосся. За роки дружби я вже звик, що він так робив, коли нервував чи не знав, що сказати.

— Ну-у-у, сидіти та чекати цілий день не варіант.

Шумно зітхнувши, я кивнув, розуміючи всю складність і водночас безглуздість ситуації. Поглянувши на щоденник, я згадав про прохання дівчини.

— Вона попросила мене щось написати.

— Написати? — здивувався Сем.

— Так. Коли ми вперше зустрілися, я намагався накидати хоч якийсь вірш. Дізнавшись про це, вона дала мені прізвисько письменник. А сьогодні перед відходом попросила мене щось написати, щоб прочитати, коли ми наступного разу зустрінемося.

Сем несподівано зупинився, повністю повернувся до мене і, пильно дивлячись у вічі, сказав:

— Джейку, може, це й не новина, але ти несеш безладну нісенітницю і весь світишся. Скільки знайомі, ніколи тебе таким не бачив. І якщо все це через ту дівчину, то тобі треба з нею познайомитися. А ще краще взяти номер телефону. Впораєшся?

— Хотілося б, — на видиху відповів я.

Схвально кивнувши, Сем мовчки рушив уперед, а потім, подивившись на мене через плече, запитав:

— А вона тут одна?

По скинутій брові та посмішці друга я зрозумів, що його, справді, заінтригувала моя історія.

— Навіть не знаю. Потрібно її якось розпитати.

Коли ми знову порівнялися, Сем легенько штовхнув мене в плече своїм плечем:

— А цей відпочинок стає дедалі цікавішим. І коли Софі побачить тебе з іншою дівчиною, то точно відчепиться.

Від слів друга та приємного тепла всередині після них, я всміхнувся.

— Ти вже збудував плани, а я ще навіть імені не знаю.

— Це питання часу, повір мені.

І я повірив!

Справді повірив у його слова, адже це чарівне створіння змушувало мене почуватися іншим! У свої двадцять два я чудово знав, що таке симпатія та фізичний потяг, уже відчуваючи це неодноразово. Але з цією дівчиною все було інакше! Тому що вона була іншою!

Сидячи на розкладних стільчиках, Джеймс та Джон щось бурхливо обговорювали, тому ніхто з них не звернув на нас увагу. Швидко шмигнувши до себе в намет, я вирішив спробувати хоч щось написати та заразом перевірити пошту, оскільки це був єдиний засіб зв'язку з мамою.

Як тільки я підключив wi-fi, на IPod замиготіли повідомлення — один лист від мами і три від Софі. Перша цікавилася, як минає відпочинок, і повідомляла, що батько розлючений, що мене лише потішило. Я вже давно забув, чому так любив його злити. Розчарований погляд Білла Меткліфа завжди тільки розпалював, змушуючи щоразу показувати, як він помиляється в мені.

Софі, як виявилося, теж була розлючена. У першому листі вона намагалася умовити мене вийти на зв'язок і писала, що скучила. У другому переконувала, що насправді я не хочу її кидати й ця відпустка піде нам на користь, мовляв, заспокоюся, відпочину та все налагодиться. А в третьому листі Софі вже називала мене «невдячним козлом» і дорікала, що дарма витратила на мене стільки років. Ну що ж, ми це вже проходили й не один раз!

«Браво, Софі, ти зовсім не непередбачувана», — подумав я й усміхнувся. Якщо ще вчора я парився через її листи, то сьогодні це викликало лише сміх.

Прийнявши факт, що мовчання зовсім не допомагає, я вирішив написати їй востаннє.

Відправник: Джейкоб Меткліф

Отримувач: Софі Маєрс

Тема: «Досить писати та телефонувати!»

Текст: «Софіє, це вже не смішно! Чотири дні тому ми з тобою поговорили і все остаточно вирішили. Чи не ти кричала, щоб я котився куди подалі? Хіба не ти казала, що я й мізинця твого не вартий? Може, ти не віриш, але ми вже ніколи не будемо разом. Зараз моє життя кардинально змінилося і в ньому немає місця для тебе. І, будь ласка, досить писати, що ти витратила на мене стільки років. Я ж не тикаю тобі цим у ніс? І знаєш що? Нехай це буде грубо з мого боку, але я ніколи тебе не кохав!

Врахуй, я більше не відповім ні на один твій лист.

Софіє, просто змирись! Прощавай!»

1 ... 37 38 39 ... 211
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"