Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

– Це пусте, відремонтуємо, – поспішив заспокоїти їх хлопець. – Головне, що ви цілі і здорові.

– Ти Софі, сподіваюсь, не казав ще? – спитала Еллі.

– Вона сама дізналася. Олексіївна зателефонувала їй напряму, наче не розуміла, як могла зашкодити малюку, –  роздратовано відповів.

– Я вже говорила з нею, – подала голос Таша. – Вона більш-менш заспокоїлася, коли дізналася, що нас не було всередині. 

– Саме так, я ледь вмовив її не їхати зі мною, – сказав, а потім раптом перевів свій погляд на мене. Еллі це помітила.

– Ігорю, знайомся, це мій друг Марк, він привіз мене, – вона спочатку звернулася до цього Ігоря, а потім вже до мене. – Марку, це чоловік нашої подруги і наш хороший друг Ігор. Вони власники квартири, де ми живемо.

Ми потисли один одному руки і стали перемовлятися за цю всю ситуацію, поки дівчата щось говорили між собою. 

Коли пожежники все загасили і перевірили, дозволили людям заходити до своїх домівок. Більшість квартир не постраждали, так як рятувальники швидко відреагували на виклик. Але квартирі Еллі не так пощастило. Кухня була вся чорною, адже було відкрите вікно і все осіло на стінах та меблях. Кімнати були більш-менш нормальними, але дуже відчувався їдкий запах гарі. Вердикт один – зараз жити тут не можна.

Ми переговорили з Ігорем, який, до речі, виявився класним мужиком, і вирішили вже завтра зідзвонитися з ремонтниками, які скажуть терміни відновлення кухні. 

– Дівчата, – звернувся я до них, коли стали вирішувати, що робити далі. – Збирайте свої речі, поїдемо до мене. Там вам буде зручно, в кожної буде окрема кімната. 

Ну не міг же я просто сказати “Мені шкода” і поїхати додому. Звичайно, я їх не залишу у біді.

– Марку, це не зручно, – почала була Еллі.

– Ви можете поїхати до нас, – не змовчав й Ігор.

– У вас ремонт, Ігорю, ви готуєтеся до появи маленької, нам там точно місця немає, – сказала Таша у відповідь на його пропозицію.

– Тоді вирішено, їдемо до мене,  – це єдиний варіант.

– Еллі, – знову почала Таша, – ти їдь до Марка, а я переночую в Олі, яка живе біля театру. Нам завтра потрібно буде о сьомій вже бути на репетиції, не можна забувати про прем’єру. Я побуду декілька днів у неї, однаково в понеділок ми їдемо у гастрольний тур, тому ще місяць буду відсутня. 

– Я навіть не знаю, – видно було, що Еллі сумнівається у правильності такого рішення. 

– Вже майже ніч на дворі, поїхали, – трішки надавив я на неї, але потрібно було, щоб вона нарешті наважилася. 

– Тільки сьогодні, Марку, – відповіла вона. – Завтра я знайду собі житло.

– Як скажеш, Еллі, – ага, так я її і відпущу, – як скажеш.

Дівчата швидко зібрали свій одяг, який був у найвіддаленішій кімнаті і навіть майже не смердів димом. Ігор поїхав додому, після того, як ми обмінялися номерами телефону. Далі я завіз Ташу до колеги, а ми з Еллі нарешті поїхали додому.