Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

— Так, напевно. Але це не через твоє минуле, — мій голос звучить впевнено, тоді як я сама стою поряд з ним. Пліч-о-пліч.

— Думаєш, це не впливає? — мугикає, примруживши очі, ніби намагається змусити мене говорити лише правду. Тільки мені немає сенсу брехати.

— Думаю, що після певного віку людина сама здатна себе формувати, — дивлюся на нього відкрито і вимовляю ці слова просто. Мені справді здається це правдивим.

— І де ти взялася така… — каже Макар, дивлячись на моє обличчя.

— Я завжди була тут. Це тебе десь вітер носив, — відповідаю і він сміється, закинувши голову, а я дозволяю Вітрову себе обійняти.

— Дівчинко, як тебе звуть? — ми стоїмо на світлофорі дорогою до мого будинку. Я знаю, про що він!

— Ріша! — відповідаю з широкою посмішкою. Дивовижно, коли є щось тепле, що тільки-но сформувалося. Те, що можна назвати «наше».

— Що ти робиш у понеділок після пар, Рішо? — запитує, коли машина гальмує біля воріт і він виходить провести мене.

— Ще не знаю. Запитай мене пізніше, гаразд?

— Обов'язково, — Вітров прибирає пасмо волосся за вухо і цілує в щоку, затримуючись довше, ніж зазвичай.

І сумнівів зовсім немає. Все, що було, обміркувала.

Сьогодні щось непомітно змінилося. Для нього також?

А я нагадую, що прекрасною подякою автору від читача буде підписка на авторський аккаунт, зірочка на книжку і коментарі!

Бажаю щастя і мирного неба,
Ваша Рошаль ♡