Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Вона заплющила очі на Жах.

Через кілька разів він змирився, дивлячись на землю.

— То це був ти? Ви змусили її піти? — запитав він. — Ми просто запитали цю жінку Клер про тебе, не більше.

– .

Вони погрожували моєму рідному місту, зробили мене втікачем. Вони вигнали нас з дому, а потім вистежили та напали на нас – кілька разів. Я б убив їх усіх, якби не моя мама. Клер не дивилася на них, її голос був чітким, коли він дзвенів крізь її щит.

.

Цікаво. Жах, я не змусив Алісу піти, це було її особисте рішення. Я пропоную тобі піти, перш ніж я вирішу вбити тебе за те, що ти пережив Клер.

— Шеф, вона явно бреше, ми можемо її взяти, — сказав володар молота, який назвав її стервом.

— Давай її вивеземо. Ми приведемо її до Світанку, - сказав інший воїн. У нього в руках була довга алебарда, яка здавалася легкою.

Ніякої плати, якщо ми повернемося з порожніми руками, — сказав один із магів, піднявши руку і пославши блискавку, що блиснула в бік Ілеї.

Вона стояла і дозволяла чарам огорнути її, шматок здоровя покинув її, коли під її обладунками та вуаллю зявилося червоне сяйво.

.

— Вона... запустив іншого мага, можливо, користувача вогню, коли Ілея зявилася посеред них, схопивши свою першу ціль, заклинача блискавок, за горло і піднявши його вгору.

Кров бризнула на сніг внизу, магу вирвало горло, коли Ілея обернулася, відчуваючи, як її Вуаль Попелу блокує удар ззаду сокирою.

Ви, прокляті дурні... — спитав Жах, коли сокира почала горіти й пробивати її оборону.

.

Вона відсунула його вбік і кліпнула очима, зявившись поруч із магом вогню, який кинувся далі, мабуть, щоб напасти на неї здалеку. Акі зняли з піхов і вдарили ножем у серце.

.

Ілея відчула, як здоровя мага вогню вичерпується, коли вона схопила його за руку вільною рукою, використовуючи зворотне відновлення мисливця, щоб прискорити процес, руйнівна мана, що вливається в нього. Маг вогню за мить упав на землю, його очі похололи, як кров лилася з рани в грудях.

Решта четверо воїнів кинулися в атаку, витягнувши зброю. Ілея пожертвувала ще двомастами здоровям і просунулася вперед, сніг і бруд штовхалися їй під ноги, коли вона зустрічала їх. Вона ухилилася від молотка, перш ніж її коліно вдарилося об живіт, штовхнувши Хвилю Вугілля та Руйнування в чоловіка та зруйнувавши органи, оскільки сама сила її атаки зламала кістки.

,

Коли кинджал впявся в її вуаль, вона схопила руку воїна, зламавши її швидким рухом, перш ніж схопити зброю і встромити її в череп володаря, весь час пригинаючись під ударом алебарди. Коли вона стояла, її наручі заблокували помахи сокири Хорруса, а сяюча зброя прорізала її обладунки та половину руки. Вона не відсунулася ні на дюйм назад, тупий біль не вартий реакції.

.

Схопивши лезо його сокири, вона вирвала його з рук, а потім кинула в ліс. Метал стукотів об дерево, коли останній воїн напав на неї шквалом алебард, змусивши її відступити на пару метрів.

Вона танцювала і ухилялася від зброї, поки рана на її руці загоїлася. Нарешті вона закрутилася в одній з його атак, зіткнувшись віч-на-віч з воїном, перш ніж удар головою змусив його похитнутися назад з більш ніж зламаним носом. Сильний удар кулаком у груди помяв його броню всередині, зламавши кілька ребер. Кров витекла з його рота, перш ніж він упав, кашляючи, а на очі наверталися сльози.

.

Довкола запанувало затишшя, коли Жах підійшов до своєї сокири, а Ілея чекала. Воїн, з яким вона щойно воювала, повільно затихав, з кожним кашлем до його рота підливало все більше крові, перш ніж нарешті він зупинився.

— Ти пошкодуєш, що пішов проти Вилочних списів, — сказав Горрус, схопивши сокиру з землі, коли мана текла навколо нього, напружуючи мязи.

– 178

Воїн – рівень 178

Ілея лише знизала плечима. Ти пошкодуєш, що пішов проти мого друга.

Чоловік засміявся, ще міцніше стискаючи сокиру, готуючись завдати удару.

— Так, так, — сказав він, перш ніж кинутися до неї, лезо відійшло вбік, а Ілея кліпнула за ним. Раптова сила майже відразу змінила напрямок його сокири, і Ілея стрибнула вгору, щоб уникнути удару. Імпульс його замаху залишив його відкритим для удару, який вона завдала зі свого стрибка, змусивши його впасти назад, а його шолом полетів у підлісок.

.

Його зброя була кинута до щита Клер і подряпана об нього, перш ніж з гуркотом приземлитися в сніг. Він повільно підвівся, важко дихаючи, стискаючи плече. Потім він посміхнувся їй.

Я . Давай покінчимо з цим, Ліліт, — сказав він, приклавши руку до грудей, коли Ілея моргнула в бік його зброї, жбурляючи в нього важку річ, наче просто іграшку. Він її зловив.

.

Вона думала про те, щоб дозволити йому жити. Але, судячи з того, як він дивився на неї зараз, вона знала, що він не зупиниться. І тепер він знав, на що вона здатна, він знав, хто така Клер, і він повернеться. З усім, що могли викликати Вилочники.

.

І він це теж знав.

— Ілея Спірс, — сказала вона.

Він плюнув кровю на засніжену землю і кинувся до неї.

Ілея спорядила свої лезові рукавиці і дозволила його удару промчати повз її вуаль. Коли він змінив напрямок, вона моргнула поруч з ним і з усієї сили перерізала йому шию, її перезаряджений стан Азаринта протікав крізь неї.

.

Її рукавиці знову зникли в намисті, коли вона обернулася і побачила, що чоловік падає, його голова відривається в останню секунду, а кров забарвлює землю.

.

Ілея видихнула і на кілька секунд заплющила очі.

.

— Гаразд, — сказала вона, знову відчинивши їх і підійшовши до Клер, яка все ще спостерігала за нею. Щит Клер тріснув і перетворився на маленькі вогники, які зникли за мить.

?

— Можна? — спитала Ілея. Не отримавши відповіді, вона присіла навпочіпки і ніжно доторкнулася до старої. Вона була трохи холодною, але здоровою, хоча, здавалося, не реагувала. Через жорстокість, яку щойно проявив її рятівник?