Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Останні дні перед іспитами Аліна провела у стані,що був приближений до лихоманки. Її весь час трусило.
Вона переживала так,що попросила Міка не приходити до завершення сесії і весь час приділяла навчанню. Друг її розумів,та і сам зараз був досить заклопотаним,окрім роботи в академії Міка штурмував Колегіум у спробах пришвидшеного отримання ліцензій для відкриття лавки.
Аліна досі не вірила,що буквально за декілька тижнів її мрія все таки здійсниться. Вона щиро раділа тому,що буде не одна в цей день. Міка став для неї не просто другом, він вже давно став їй родиною, таким собі старшим загубленим братом,якого їй подарувала доля. І вона щиро була вдячна їй за це.
Днів до іспитів залишалось все менше і менше. Чим менше залишалось часу до дня Х,тим сильніше зростала її тривожність. Та здавалось такий стан охопив чи не добру половину адептів академії, в усіх кутках і скупчуватись втомлені злі студенти з купами підручників і незадоволеними виразами на обличчях.
Професори на уроках задавали все складніші питання,вимагали все більше, і тим самим доводили студентів до ще більшої точки кипіння.
В Аліни в цілому мало бути сім іспитів з травознавства, хірургії,анатомії, керування потоками, загальних предметів,основах зіллєваріння і методиці розробки рецептур. Напрямок зіллєваріння мав вельми вичерпний ресурс і легкі предмети,що швидко запам'ятовувались. Ще пів року навчання подарують їй можливість повноцінно завершити експрес курс. А навчатись по військовому напрямку їй доведеться ще два роки,хоч Аліна і думала,що стараннями Кітера їхні уроки закінчаться швидше.
Період іспитів тривав лише тиждень і більшість адептів не хотіли потрапити на повторний курс ,адже це позбавляло можливості відправитись на зимовий відпочинок,поїхати додому,чи просто трошки відволіктись від навчання. Сама Аліна мала грандіозні плани на дані канікули і тому невдало зданий іспит зовсім не цікавив її.
В перший день іспитів Аліна прокинулась далеко не в кращому гуморі. Вночі їй снилось обличчя Ліневейн,що огидно посміхалось, тикаючи в неї пальцем. Ще гіршим став сюрприз у вигляді проливного дощу,що в купі з підтанувшою кригою зробила на дорозі скло по якому ходити було нереально. Швидко зібравшись,вона поглядом провела Тінь до узлісся і переконавшись,що вовк, спокійно пішов гуляти,вона узбіччям ,оминаючи товсті стовбури дерев, поспішила до стін академії.
Першим іспитом мав стати предмет Тімеї і Аліна навіть не сумнівалась,що професор приготує щось доволі цікаве для перевірки їхньої компетентності. Швидко діставшись альма- матер Аліна рухалась у напрямку необхідної аудиторії. Вона почувала себе впевнено, адже у предметі добре розбералась і не чекала поганих результатів.
Перед кабінет зібралась чимала черга переляканих,нервових адептів,що очікували на початок іспиту. Аліна доєдналась до їхнього числа ,і розмістившись серед стурбованого натовпу, розпочала свою першу сесію.
Повільно, адепти по- одному заходили в аудиторію і виходили з неї, хтось в хорошому настрої,хтось в не дуже. Нарешті і Аліна вирішила зайти в кабінет. Несміливо увійшовши в приміщення, Аліна пройшла до столу за яким сиділа Тімея.
-" Рада тебе бачити."- усміхнулась професор.
-" І вам доброго дня."- привіталась Аліна.
-" Чула про нещодавні події,які трапились з тобою. Була неприємно здивована вчинком Ліневейн, всі очікували від неї кращого."
-" Це могло трапитись з кожним."
-" Це трапилось з багатьма. Просто багато випадків замоучені і не помітні. Ти не перша жертва. Та ти стала першою хто не побоявся розповісти правду."
-" Я не хотіла. Професор Кітер змусив мене подати скаргу."
-" Подякуй йому при можливості."- усміхнулась Тімея.
-" Коли розпочнемо іспит?"- спитала Аліна.
-" А що його розпочинати? Я чудово знаю твій розумовий потенціал у даному предметі,тому залік ти отримуєш автоматично."- сказала Тімея,чим не мало здивувала Аліну.
-" А хіба так можна?"
-" Це буде наша маленька таємниця.- хитро посміхнулась професор.- Поклич наступного.- сказала вона завершуючи їх спілкування.
Перебуваючи у чималому шоці від автоматичного зарахування Аліна вийшла з кабінету і видихнула. Якщо всі іспити будуть проходити у подібному темпі,то все буде не так вже і страшно.
Слідуючим предметом,який Аліна хотіла закрити, стали основи зіллєваріння та розробки рецептур,що викладала куратор Вієті. Предмети які викладав Кітер Аліна вирішила залишити наостанок і приділити їм побільше уваги та залишити собі у випадку чого час на перездачу.
Черга біля кабінету куратора була набагато меншою, і схоже ніхто не спішив входити в середину. З тих небагатьох моментів,коли Аліна спілкувалась з нею тет-а- тет, вона знала її нелегкий норов і палкий темперамент. Уточнивши,чи в аудиторії вільно і отримавши задовільну відповідь, Аліна відправилась підкоряти черговий іспит.
Куратор була не в гуморі, між бровами залягала глибока зморшка,а губи були щільно стиснуті. Складені на столі руки вибивали відому одній професорцв мелодію,і Аліна гарячково подумала,що поспішила з рішенням йти на іспит.
-" Проходь,сідай..."- коротко сказала вона.
Аліна сіла напроти куратора і приготувалась отримати низку питань,щоб здати іспит,натомість Вієті вичікувально дивилась на неї.
-" Щось трапилось?"- не розуміючи її поведінку спитала Аліна.
-" Про це я хотіла б спитати тебе. Чому ти не звернулась до мене після нападу?Хіба не я твій куратор?"- сказала професор розчаровано.
Аліні стало образливо,що історія про напад так швидко ширилась дружніми рядами викладачів,а значить в скорому загрожувала набути загального розголосу. Їй найменше хотілось нажити ворогів серед багато численних прихильників Ліневейн.
-" Я не хотіла звертатись нікуди. Сам факт того,що про це хтось знає є випадковістю."- сказала Аліна втомлено.
-" Кітер казав про це. Але чому після ти не прийшла? Хіба не можна було попередити мене,щоб я не виглядала цілковитою нікчемою в очах директора?"- ось в чому була річ. Професор Вієті боялась втрати свою значимість в очах директора академії. Та права сердитись на неї за це Аліна не мала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин», після закриття браузера.