Читати книгу - "Game over, Олександр Юрійович Есаулов"

могла вийти з ліфта, дістати ключі, дійти до дверей, відімкнути замок, зайти й зачинити за собою двері. І все це зробити абсолютно безшумно.

Усі двері були закриті. Рик піднявся навіть вузенькою металевою драбинкою до дверей на технічний поверх, але там висів здоровенний замок. Нарешті його увагу привернула погано закрита дека електрощитка. Він обережно відчинив її. Щиток був із двох частин. Ліворуч стояли електролічильники, а праворуч була сила-силенна різноманітних з’єднувачів та монтажних колодочок, до яких тяглися пучки різнокольорових дротів. Рик обережно прикрив щиток, не забувши вилаяти роззяв, що залишили таке важливе господарство відкритим та без будь-якого нагляду.

У кімнатці Рика знову зібралися всі. Рик висловив свій здогад.

- Ні в яку квартиру глюк не заходив. Ми б із Шаною почули, не глухі ж. Мені здається, що він перетворився на цифру й дротами міг перебратися до будь-якої квартири. Іди, шукай його тепер…

- Слухайте! — Кадим ударив кулаком об коліно. — А давайте, коли він з’явитися, нападемо на нього, зв’яжемо й викличемо міліцію? Доказ є, ось він, глюк! Визначити ж можна, що це не людина? Можна! Ось нехай і займаються!

- Ще трохи, і я погоджусь на цю пропозицію, — задумливо сказав Рик.

- Це якщо пощастить його зв’язати. А якщо він на цифру перетвориться — і ф’ю… Тоді тільки злякаємо, а де потім шукати?

- Оріг має рацію, — висловилася Шана, — потім узагалі можемо не знайти. Ні, тут треба діяти напевно.

- Може, спробувати із Заекранням зв’язатися? Допомога ВП тепер би придалася! — запропонував Рик.

- Як? Чипсет же сказав, що ВП інтерфейс зруйнував, як тепер зв’язуватися?

- Але спробувати ж можна? Напишемо листа й відправимо на ім’я Чипсета. Повернеться, то повернеться, а раптом дійде?

- Але відправляти від тебе не можна, — сказала обережна Шана, — давай напишемо на папері, а я в себе наберу й відправлю.

Рик дістав старий зошит, вирвав чистий листок і взяв ручку.

- Привіт, Чипсете! - почав він і замислився.

- Що тут думати? — як завжди, заспішив Кадим. — Пиши, що в нас з’явилися глюки, що, може, ними керує Гірея, яка залишила свою копію…

- Ні, так не годиться, — Рик похитав головою, — а якщо лист потрапить до Гіреї? Ні, треба написати, щоб зрозуміло було тільки Чипсету або ВП.

Рик знову замислився, але зовсім ненадовго, а потім майже без помарок написав:

«Привіт, Чипсете! Ми тут із хлопцями дуже посперечалися, чи може історія з Великим Рятівним Чихом повторитися, тільки з іншими? Відповідай, якщо зможеш, на відому тобі адресу. Твої друзі».

— Ну, Рику, в тобі пропадає великий дипломат! — усміхнувся Кадим.

Рику й самому сподобалося, який у нього вийшов лист: коротко та зрозуміло лише тим, хто знав про Славчин рятівний чих та відродження Великого Процесора з лазерного диску.

Він віддав листочок Шані.

- Відправиш зі свого компа, добре?

Уранці Рик сів за комп’ютер. Коли відкрився Outlook, у правому нижньому кутику екрана зажовтів маленький конвертик.

«Що трапилося?» — значилося в листі. Підпису не було, а в адресі відправника замість імені стояло «Чих».

Одним стрибком Рик опинився біля телефона й схопив трубку, але відразу кинув її, немов вона була гаряча. Подумав хвилинку і знову взяв трубку, але вже спокійно й зважено заговорив.

- Шана? Привіт! Танцюй! Ну… Танцюй… До листа ж завжди танцюють! Так! Усе вийшло! Я зараз до тебе приїду, добре? Ага, одягнуся тільки. Усе, помчав!

Рик увірвався до невеликої квартири, немов вихор.

- Чипсет відповів! Лист дійшов!

- А як же так вийшло? Інтерфейс же зруйнований?

- А звідки я знаю? Та й чи це головне? Знаєш, давай спробуємо влаштувати нараду з ВП і Чипсетом. Пошлемо нового листа, а вони нехай придумають, як це зробити. На те ВП і крутість неймовірна, щоб такий ребус розгадати!

Рик сів за клавіатуру:

«Дорогий Чипсете! Відправляємо тобі листа з комп’ютера Шанати, бо за моїм комп’ютером можуть стежити. У нас у місті з’явився глюк. Може, їх і більше, ми не знаємо. Він шкодить комп’ютерним системам. Як це він робить, ми поки теж не знаємо. Де секретна лабораторія з комп’ютерами, ми теж не знаємо, тільки підозрюємо, що це в будинку, де я живу. Ми думаємо, що Гірея могла залишити свою цифрову копію в нашому світі й знову почала свою атаку, щоб захопити владу. Було б здорово, якщо б ти й ВП змогли допомогти, схоже, що нам самим не впоратися. Чи можемо ми обговорити цю справу? Відповідай нам, будь ласка, і признач час, коли зібратися в Шани.

Рик і Шана»

- Прочитай, ти згодна?

Шана уважно прочитала листа і кивнула:

- Так, усе нормально.

Рик відправив листа. Відповідь прийшла несподівано швидко, усього за півгодини.

«Здрастуйте, Рику і Шано! Радий одержати від вас звісточку, хоча новини й не дуже приємні. Я був у ВП і все йому розповів. Шеф страшенно обурювався на Гірею. Він подумає, як улаштувати зустріч. Чекайте листа. Чипсет».

Другий лист прийшов іще за півгодини. У ньому було написано:

«Будьте біля цього включеного комп’ютера постійно протягом найближчої години. Чипсет».

Хвилин через тридцять екран раптом згас, потім засвітився, і нарешті на ньому з’явився напис:

«Звертання Великого Процесора»

Літери зникли, й на екрані з’явився Чипсет.

- Швидко, швидко…

Він простягнув руку просто з екрана.

- Та швидше вже! — квапив їх Чипсет.

Шана схопила його за руку й відразу опинилася по той бік екрана. За кілька секунд там же був і Рик.

- Усе! Дуже добре, ми встигли! Вікно було відкрите лише на тридцять секунд, дуже вже багато енергії вимагає ця технологія, а як робила Гірея — так і не розкусили. Ну, здрастуйте! —