Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

— А коли ця Вей прилетить до мисливського табору? — поцікавилась Унно.

— Після нас, разом із командуючим і Теною.

— Тобто, ви її контролюєте?

— Ми її щільно контролюємо. Ми ж знаємо, що вона досвідчена і небезпечна.

— Так, я продивилася досьє на неї. Цікава дівка.

— Вона шпигувала для Ґрідаса на Сельві. А на Сельві слабкі не виживають.

— У вас уже є зразок її ДНК?

— Аякже. Її ДНК вже нанесли на балони з газом. Коханка Маккосліба — терористка! Оце буде новина. Імперія підстрибне.

— І вам, Джилі, не шкода зіпсувати таке полювання?

— Усе відбудеться після того, як ми вполюємо великого мечоносця.

— А може, не варто так відтягувати? Цим ми надаємо час Ґрідасу для підготовки контрзаходів. До сьогодні ми випереджували його хортів.

— Усе повинно йти своєю чергою, лордесо. Тена і Міа розробили хороший план. Дуже точний план. У них усе розраховано посекундно. А людям Ґрідаса ми підкинули роботи на базі. Вони там зараз шукають бойові токсини. Обнюхують кожен контейнер. Ось нехай і далі шукають.

28

Поселення «Благословенне починання».

Кристалічна Провінція,

Планета Кідронія (4КВ67:3).

15-16 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Коли вони наблизилися до медичної лабораторії, в аґента «Ягда» виникло недобре передчуття. На стіні коридору він побачив характерну деформацію. Метал там розплавився і застиг концентрованими «хвилями». Гумм також помітив оплавлення.

— Це сліди від зброї? — запитав він.

— Так, товсточолику, це сліди від плагану.

— Плагану?

— Портативної плазмової катапульти. Ти такої не бачив. Офіційно її заборонено застосовувати на населених планетах.

— Це Джи Тау?

— Не знаю. Плагани використовують різні спецпідрозділи. Йдемо далі.

А далі лежали обвуглені й деформовані людські тіла. Два в обвідному коридорі та два на майданчику перед входом до лабораторії. На стінах виднілися глибокі каверни, кульові отвори і вже знайомі термічні оплавлення. Тканина на комбінезонах трупів спеклася з мертвою плоттю в обвуглену чорно-фіолетову масу. На одному із загиблих зберігся неушкоджений вивід комунікатора. Його блакитний метал потьмянів від термічного впливу.

— Це старий док, — впізнав загиблого Гумм. — Він мав таку модну штукенцію.

— Дідуся, звісно ж, шкода. Док, судячи з усього, потрапив під роздачу випадково. А ось ці хлопці пручалися. З пукавками проти плаганів. Так-так, — «Ягд» нащось доторкнувся кінчиком чобота до одного з тіл. Поряд із убитим лежала вогнепальна зброя.

— А чому нікого немає? Чому немає сигналу тривоги? — Налгате розгублено роздивлялась навколо. У приймальному блоці медичної лабораторії не було ані душі. Рівно світилися білі й зелені панелі світильників, вентиляція працювала на повну потужність, намагаючись упоратися зі смородом згорілого м'яса. Від сильного потоку повітря на голові аґента ворушилося волосся.

— Скоріш за все, системи безпеки купола вимкнули. І основні, й резервні. Тут попрацювали джентльмени з поважної контори. Нам треба забиратися звідси. Якомога швидше.

— А що буде з сестрою?

— Її там уже немає.

— Потрібно перевірити, Обраний.

— Добре, сестро. Як ти скажеш.

Вони пройшли через коридор до відкритих дверей реанімаційного блоку. Тут освітлення не працювало. Відновлювальні капсули і ложа були порожні. З розкиданих ємностей на підлогу сочилася масляниста жовта рідина. Зі стелі звисали тороки обірваних дротів і трубок. На порозі круглої кімнати застигло те, що залишилося від кіборґа-«павука». Броньований корпус термінатора пробили, його механічні лапи застигли в незавершеному ривку. Дуло паралізатора задерлося, наче хобот слона, що сурмить, закликаючи на допомогу співродичів. Із дірки в його корпусі до вентиляційного отвору здіймалася цівка зеленуватого диму.

— Нам пощастило, — «Ягд» показав на кіборґа. — 3 цим роботом ми би не впоралися. Наша зброя проти такого «павучка» безсильна.

— Вони забрали сестру, — сказала Налгате.

— Забрали. Йдемо звідси.

Гумм підхопив доктора-зомбі, й вони розпочали відступ. Аварійною драбиною зійшли до передшлюзника. Тут було геть темно, лише жовті смуги на дверній плиті злегка випромінювали світло. У тому світінні було щось містичне. Шлюзовий відсік здавався передпокоєм таємничого підземного храму, а шафи з аварійними скафандрами — сховищами священного реманенту. Проте команді «Ягда» було не до містичних відчуттів. Після швидкої пробіжки десятками сходових маршів навіть невтомний Гумм важко дихав. Клон притулив око Мангуса до пластини сканера, аґент підняв ID-картку до рівня грудей. Проте шлюз не відкрився. Індикатор входу світився незмінним оранжевим кольором.

— Заблокований.

— Що це означає? — запитала Налгате.

— Означає те, що нам повний цуц. Не встигли.

— Але ж сигналу тривоги немає.

— Керуючий мозок купола ще не оговтався після пригнічення. Але окремі його функції вже почали відновлюватися. Командою номер один під час ворожого проникнення є: «Заблокувати всі шлюзи». Ось цю першу команду мозок уже спрямував до блокуючої автоматики. Купол зачинено. Секунд за п'ятнадцять-двадцять увімкнеться сигнал загальної тривоги. А після того оживуть усі спостережні системи, і нам кінець.

— П'ятнадцять секунд, — приречено зітхнула Налгате.

— Слухай, шахтарю, — звернувся аґент до Гумма. — Ти, здається, казав, що тормаги прорилися під купол. Отже, він стоїть на відкритому ґрунті, ізоляції немає. Нам потрібно зійти на ґрунтовий рівень.

— Там відстійники і реґенеруючі фільтри.

— Ну?

— Там небезпечно. Клони ходили, не повертались.

— У куполах найпростіше заховатися біля колекторів. Туди й підемо.

— У відстійниках також слідкують, — похитав головою Гумм.

— Там не така щільна сітка контролю. Іншого виходу немає. Показуй.

Гумм вказав під драбину. Там аґент побачив заґратований люк. Коли клон зірвав решітку, пролунав сигнал тривоги. Далеке виття прокотилося металевим лабіринтом, потім завило у передшлюзнику. Команда «Ягда» пірнула в люк.

До підошви купола вів вузький похилий прохід, схожий на кишку велетенського металічного звіра. За ним розташовувалися багатоповерхові ґратчасті конструкції, протягнуті вздовж товстих колекторних труб. Усередині тих труб щось чавкало і переливалося. Чим далі просувалася команда, тим сильнішими ставали звуки. Згодом, за поворотом труби, аґент побачив вантажний підйомник. Викликати кліть він побоявся. Команда почала спускатися на нижні поверхи підкупольного світу вузькими сходинками, що звивалися навколо підйомної шахти. У цьому сегменті купола дихалося важко. Вентиляційні системи поселення «Благословенне починання» не нагнітали сюди повітря. Як наслідок, тутешня атмосфера формувалася винятково з випадкових потоків, які по дорозі всмоктували в себе смердючі випаровування відстійників і масляний угар градирень.

— Тут погане повітря, — сказала Налгате.

— А чому воно має тут бути добрим? — аґент посвітив ліхтариком у вузький прохід між слизькими, вкритими парою боками колекторних цистерн. Йому здалося, що якась прудка тварюка шмигнула з проходу під черево китоподібного резервуару.

— Тут щурі.

— Або тормаги, — припустив Гумм.

— Я відчуваю хвилі озлощення, — повідомила Налгате.

— Це люди?

— Ні, Обраний, це хижі тварини. Вони голодні й хочуть нашого м'яса.

— Хотіти не заборонено.

— Тормаги нападають зграями, — нагадав