Читати книгу - "Північний вітер"

Те, що Ви переходите в контрнаступ, аж ніяк не означає, що мої хвилювання щодо Вашого використання моєї особи для лінгвопсихологічного дослідження розчиняться в повітрі. Я прошу Вас дати мені чітку відповідь.

Лео, відповідайте.

Три дні потому

Тема: Лео!

Любий Лео, у мене були жахливі три дні. Страх, а радше напад паніки, що увесь цей час Ви мене використовували для свого дослідження, змагався з протилежним побоюванням, а саме: можливо, я несправедливо з Вами повелася. Можливо, своїми поспішними висновками і звинуваченнями я зруйнувала щось між нами. Навіть не знаю, що гірше: чи те, що Ви мене обманювали, чи те, що своїм нападом сліпої недовіри я вирвала із землі обережно посаджену та турботливо доглянуту рослинку довіри між нами.

Любий Лео, поставте себе на моє місце. Мушу Вам зізнатися, що давно вже ні з ким не обмінювалася почуттями так інтенсивно, як з Вами. Я й сама дивуюся, що це взагалі виявилося можливим. У своїх листах до Вас я можу почуватися справжньою Еммі, як ніколи раніше. У «реальному житті» слід, якщо не хочеш себе втратити, йти на постійні компроміси зі своїми емоціями: ТУТ не можна надто бурхливо реагувати! ЦЕ я мушу прийняти! На ЦЕ взагалі уваги не звертати! Постійно потрібно пристосовувати свої почуття до оточення, берегти тих, кого любиш, щодня одягати сотні масок, балансувати, зважувати, щоб не зруйнувати загальну структуру світобудови, частиною якої ти є.

З Вами, любий Лео, я не боюся бути собою: справжньою і щирою. Я не міркую, що з Вами можна, а що ні. Я просто пишу все, як є. І мені від цього так неймовірно добре!!! І це Ваше досягнення, любий Лео, тому Ви мені так необхідні, адже Ви приймаєте мене такою, якою я є. Інколи Ви мене загальмовуєте, часом деякі речі ігноруєте, щось взагалі розумієте хибно. Проте Ваша витримка та бажання залишатися зі мною, показують, що мені можна бути такою, якою я насправді є. Дозволите саму себе прорекламувати? Я набагато м’якша, ніж може здатися з моїх листів. А це означає: якщо комусь подобається Еммі, яка себе не стримує, яка взагалі не турбується про те, щоб поводитись добре й не виказувати особливо своїх негативних рис... Так, Лео, я ревнива, недовірлива, дещо невротична, не маю високої думки про людей протилежної статі, про своєї, між іншим, також. Щось я розгубила свої думки… Отож якщо комусь подобається Еммі, яка не намагається бути хорошою, яка, навпаки, виявляє свої слабкості, які зазвичай пригнічує, то йому ще більше сподобається Еммі справжня, бо вона знає, що свою істинну натуру, цю суміш настроїв, композицію протиріч, незнайомим слід демонструвати вкрай обережно.

Та річ не лише в мені. Лео, я багато про Вас думаю. Ви займаєте кілька квадратних міліметрів мого головного мозку (мозочку чи гіпофізу, не знаю, яка частина мозку думає про таких людей, як Ви) й отаборилися там. Я не знаю, чи Ви насправді такий, яким здаєтесь, коли пишете мені. Та якщо Ви хоч трохи такий, то Ви вже дуже особливий. Рядки з Ваших листів виявляють такого чоловіка, якого я одразу уявляю. Ви писали про Еммі з Ваших фантазій. Я, мабуть, менш готова вдовольнятися Лео зі своїх фантазій і уявляти того, хто мені так подобається. Він мусить бути з плоті й крові. І ще він повинен витримати реальну зустріч зі мною. Утім, так далеко ми ще не зайшли. Я відчуваю, що листи нас зближують. Поки ми нарешті не стоятимемо одне навпроти одного. Чи сидітимемо. Чи стоятимемо навколішки. Справді, однаково.

Лео, ось візьмімо лист, що я Вам зараз пишу: коли я лише уявляю, що Ви мої листи перебираєте слово за словом, щоб отримати з них наукові знання, щоб цитувати приклади, як і чим людина може виражати свої емоції або, ще гірше, чим можна розбудити емоції в інших людях, як слід писати, щоб інший був емоційно нестабільним, то мені робиться настільки моторошно, що від болю я могла б закричати!!! Лео, скажіть, будь ласка, що наш діалог нічого спільного з Вашими дослідженнями не має. І пробачте, що я так подумала. Така я вже людина: завжди чекаю найгіршого, щоб виробити в собі імунітет, помічний у момент, коли з’ясується, що усе це правда.

Це найдовший з усіх написаних Вам листів, Лео. Не ігноруйте його, дуже Вас прошу. Повертайтеся до мене. Не розбирайте свій табір, що так міцно стоїть під корою мого головного мозку. Ви мені потрібні! Я… цілую Вас! Ваша Еммі.

PS: Розумію — вже пізно, але я певна, що Ви ще не спите. І переконана, що ще зазирнете до своєї поштової скриньки. Можете зараз не відповідати багато. Утім, можливо, напишете мені хоч слово, аби я знала, що Ви моє повідомлення отримали? Одне слово, єдине. Домовились? Або можна два, три слова, якщо так Вам легше. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка.

Дві секунди потому

AW:

ОТРИМУВАЧ ЦЬОГО ЛИСТА ЗАРАЗ У ВІД’ЇЗДІ Й БУДЕ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ЛИСТІВ ЛИШЕ З 18-ГО ТРАВНЯ. В ТЕРМІНОВИХ ВИПАДКАХ ЙОГО ПОПЕРЕДЯТЬ НА КАФЕДРІ ПСИХОЛОГІЇ УНІВЕРСИТЕТУ. АДРЕСА ДЛЯ ЛИСТІВ: [email protected].

Хвилину потому