Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов"

283
0
03.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорні Журавлі Всесвіту" автора Володимир Дмитрович Михайлов. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 50
Перейти на сторінку:
ракети крізь світлофільтри, а золотисте, ласкаве, земне світило, що сяяло на блакитному небі…

— Сонце, — повторив Раїн. — Але справа не в цьому. Сам факт цей ще нічого не значить… (Сенцов кивнув головою). Стрілка на пульті може знаходитись на рівні будь-якої з трьох орбіт. Причому це не схема: вогники переміщуються, вони показують справжнє положення планет на орбітах у дану хвилину — це я спеціально перевірив за довідниками. Велике щастя, що нам вдалося їх врятувати… І ось, встановлюючи стрілку в положенні, коли вістря вказує, скажімо, на Землю, ми даємо завдання кібернетичному центрові, який тут же починає виробляти програму польоту…

— Стоп! — обірвав Сенцов. — А ви цього певні?

— Можливість помилки невелика, — відповів Калве. — Я не припускаю, щоб ми могли помилитись. Я досліджував дуже старанно. І певен того, що правильно зрозумів загальні принципи…

— І що ж? — запитав Сенцов.

— Програма передається в кіберпристрій ракети, — сказав Калве. — Імпульси надходять кабелем. Ми простежили — він підходить сюди. Машина, як можна дійти висновку, обчислює і задає ракеті оптимальний режим польоту на дану планету стосовно сьогоднішнього положення планет на орбітах.

— Бачите, — вставив Раїн, — в якому положенні стоять зараз вогники? В такому ж, як і в кібернетичному посту. Це може означати тільки те, що ракету зараз підключено до великої машини…

— А якій саме ракеті ця програма передається, — закінчив Калве, — визначається перемикачем. Отож може стартувати тільки одна ракета.

— Ясно! — швидко промовив Азаров. — Отже, своїми ракетами вони справді не керували. Від початку й до кінця корабель ведуть автомати.

— Це просто інструкція для програмуючого пристрою, — сказав Калве. — Для зручності її виконано у вигляді планетної карти.

— А чому тільки для трьох планет? — запитав Коробов.

— Не обов’язково… Колись у цей пульт було закладено й інші схеми. Пам’ятаєте, ми бачили на екрані…

— Програма… — сказав Сенцов. — А якщо виліт затримується?

— Обчислювач ракети мусить постійно вносити в неї поправки, — відповів Калве. — Цікаво буде розібратись в його будові…

— Ну, а як же все-таки стартувати?

— Ось кнопки — такі ж, як у кібернетичному посту. Там старт давався білою кнопкою. Справа людини лише надіслати в машину імпульс дозволу. Далі вона веде корабель сама…

— Що ж, — сказав Коробов. — У велосипеда є педалі, в автомобіля нема. Але ніхто не відмовляється їздити на автомобілі через те, що в нього немає педалей…

— От, значить, як виходить… — промовив Сенцов. — Просто кнопка… Натиснути — і летіти…

— Летіти, — мов луна, повторив Азаров.

— Летіти, — спокійно погодився Коробов.

— Летіти, — сказав Раїн і всміхнувся.

— Летіти — так летіти, — безтурботно озвався Калве. — Тоді я піду порозкладаю речі…

— Слухайте! — раптом голосно вигукнув Азаров, пригадавши в цю мить дві такі ж привабливі пускові кнопки, які владно притягували його руку, коли оглядав він командний пункт у ходовій рубці зорельота. — Слухайте, а що, коли нам летіти прямо на ньому?..

Він змахнув руками, намагаючись пояснити свою думку.

— На чому? — перепитав Сенцов.

— Та прямо на зорельоті! Якщо наші генії розібрались, як запустити чужу ракету, то і з керуванням усім зорельотом впораються.

Товариші перезирнулись.

— Оце був би подаруночок для Землі! — захоплено сказав Коробов.

Сенцова теж заполонила смілива думка Азарова, але тільки на мить. Він одразу ж поспішив угамувати запал товаришів.

— Нічого не вийде. Вже коли вони кинули тут свій зореліт, то, видно, він зовсім несправний. І, мабуть, вийшли з ладу його двигуни, звідси й підвищена радіація, яку Азаров випустив на волю, необачно залізши в машинне відділення. Пам’ятаю, ти говорив, що там одні з дверей були навіть не зачинені?

Одразу спохмурнілий Азаров мовчки винувато кивнув.

— Отже, там серйозні пошкодження, і господарі, кваплячись, залишали корабель. А вже коли самі творці зорельота не мали надії його відремонтувати, то нам і мріяти про це смішно.

— Правильно, — підтримав його Раїн. — Ліпше, як кажуть, синиця в жмені, ніж журавель у небі.

— А така синиця, як ця ракета, теж подаруночок непоганий, — підбадьорливо додав Коробов, плескаючи Азарова по плечу.

— Гаразд, ходімо збиратися! — рішуче сказав Азаров і перший вийшов з рубки. За ним рушила решта. Сенцов лишився сам.

— Ну ось… — промовив він стиха. — Ти ж не підведеш, правда?

Ніхто не міг би почути відповіді. Але він, мабуть, почув, бо всміхнувся схвильовано й радісно.

17

— Ну що ж? — озвався Сенцов. — Так де в них сидів пілот? Тут?

Він глянув на велике крісло, що стояло перед пультом, трохи підняте на щось, схоже на п’єдестал — під ним, певно, розміщувались протиперевантажувальні пристрої.

Складання програми польоту було закінчено. Про це повідомив вогник, який спалахнув на пульті півгодини тому. Побувавши востаннє нагорі, Калве з’ясував, що машина вимкнулась. Зате за задньою стіною рубки не вмовкало ледве чутне гудіння: кібернетична машина ракети продовжувала працювати, щохвилини вносячи до програми відповідні зміни.

— Ну, — сказав Сенцов, — отже, наважились. Я певен, що ми не помилимось: “Розум не може підвести інший Розум. Ми повинні вірити Розумові, хоч би він і належав іншим істотам…”

В рубку, витираючи піт з лиця, зайшов Коробов.

— Здається, все готово… — мовив він. — Вахту в польоті будемо нести?

— Раз Правилами передбачено, — відповів Сенцов.

— Хто перший?

Сенцов знизав плечима, даючи зрозуміти, що вважає питання зайвим і навіть не вартим відповіді.

— Тоді ти, може,

1 ... 38 39 40 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов"