Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 88
Перейти на сторінку:

— Дівчата, перестаньте, — сказав тихо, спокійно та вони все ж замовкли відразу. 

Маріелла потупила погляд, винувато, а Катерина — з легким роздратуванням продовжувала свердлити в мені дірку. 

 Ніколи не любив слухати жіночі "розборки". Чомусь, це завжди огидно виглядає. Можливо, тому що жінки підступні й не вміють грати чесно та за правилами?

От у чоловіків все інакше. Ми любимо справжній спаринг. Так щоб лоб в лоб, без захисту й страховки, напролом. Ми — наче ті хижі дикі звірі — любимо гострі відчуття, небезпеку й змагання. Це наша суть, наш біль й наш стимул. Природний відбір, так сказати. Завдяки цьому ми ті ким ми є — сильні, вольові та безстрашні чоловіки. Виграє лише той, хто сильніше, спритніше та розумніше. Слабких відсіює сама матінка природа. Вони просто-напросто не виживають в джунглях життя.

Та що робити, коли умови завчасно не чесні? Коли ти вже програв, ще не розпочавши боротьбу? Як вчинити, коли твій приз вже чиясь нагорода? Чиясь законна вірна дружина...

***

— Диявол! — прошепотів, відчуваючи, що мене розриває невідоме раніше почуття, — Йдемо, Катерино. Я поспішаю, — промовив голосніше, так аби Острозька мене почула й не чекаючи відповіді, розвернувся й рушив до виходу з ресторану.

В голові набатом звучала одна і та ж шалена думка, а мозок невпинно роздирав смуток та жаль.

«Мене обманули чи я сам себе ввів в оману?» — подумки запитав себе, неквапливо та важко видихаючи прохолодне повітря ночі. Задер голову вгору, роздивляючись нічне небо. Катерина встала поруч. Також підійняла свій погляд на зорі, та прошепотіла:

— Ми ще зустрінемось?

В її голосі був смуток та легка печаль.

— Не знаю. Та й навіщо? — промовив без співчуття, відрізавши усі кінці цих хворих і нікому вже не потрібних стосунків, — Ми все обговорили, здається.

— Так-так, але я б хотіла... — Вона переступила з ноги на ногу й витягнула із сумочки цигарки.

— Знову палиш? Ти ж кинула?

Мені було байдуже курить вона чи ні, та людяність не дозволяли поводитися, як остання скотина.

Дивно, та я раніше лише так і вчиняв. Що змінилось? Невже я старію?

— Паління доволі шкідлива звичка й краще від неї відмовитись, поки не пізно, — зауважив я та Катерина проігнорувала мої слова.

Натомість вона дістала запальничку й підпалила цигарку, затягнулася й випустила ледь видимі кільця диму. Її погляд все ще іскрився гнівом та злістю. Я був впевнений, що Катя не пробачить мені такий розрив й коли-небудь, у майбутньому, я буду змушений розплатитися за свій промах. Що ж, за все треба платити в цьому житті. Побачимо.

— Тебе підвезти?

— Як хочеш, — вона знизала плечима й викинула цигарку.

— Гаразд, йдемо. Я припаркувався ось там, — я вказав на свій автомобіль й дістав з кишені ключі.

Весь шлях до квартири Острозької ми провели в повній тиші.

— Я перегляну документи й повідомлю вам про своє рішення.

— Звичайно, — Катерина відкрила дверцята авто, — Не бажаєш зайти? — Я похитав головою, відмовляючись.

Якщо вже вирішив спалити цей міст, то не варто оглядатися назад й жалкувати про щось. А довгі прощання, то зайві сльози й хибні надії.

— Доброї ночі, Катю, — вимовив, проводжаючи її поглядом.

Катерина не відповіла, обернулась й зі злістю гримнула дверцятами. Що ж, це було неочікувано, проте зрозуміло та логічно. Хоч наші відносини були завідомо приречені, ініціатором розриву став саме я, й видається мені, що цей факт дуже сильно розгнівив Катерину. Ніхто не любить бути покинутим.

***

Опинившись вдома, відразу направився до ванної. Контрастний душ був мені життєво-необхідний, як ніколи раніше. Варто було освіжити не тільки тіло, а й прочистити мозок. Сьогодні був сумбурний дивний вечір, а його закінчення — настільки вражаючим, що мій всесвіт сколихнула невідома раніше сила гострих та нестримних почуттів Ревнощі, серйозно?

Я ніколи не знаю, що воно таке. Лише здогадувався та чув від інших. Бачив, як люди страждали через цього потворного монстра, котрий змушував їх йти на шалені, божевільні, а іноді й на неправомірні дії. Невже і я здатний на таке?

Голова видавалася важелезною, а думки — болючими та вбивчими.

І навіть розрив із Катериною не дарував бажаного задоволення.

Все навколо видавалось тьмяним, сірим та прісним.

Після душу, я заварив собі міцного зеленого чаю й влаштувався у кріслі. Дістав телефона та став нишпорити сторінками всесвітньої мережі. Шукав, звичайно ж, все що тільки міг знайти про Владислава Макарова. І його красуню-дружину. І чому я раніше ніколи про нього не чув? Зірка, як ніяк!

Необхідну інформацію, я шукав не довго. І вже кількома хвилинами пізніше — побачив те, що змусило мене відчути себе по-істинному паршиво. Кляті, ревнощі!

Вебсторінка майоріла сотнями фотографій відомого боксера та його любої дружини. Поруч із високим темноволосим чоловіком міцної спортивної статури стояла тендітна дівчинка. Наче квіточка — ніжна та вразлива.

Погляд пробіг по картинці, змушуючи важко проковтнути слину й смачно вилаятись. Грудну клітину стиснуло лещатами жалю та болю. А серце, невидимим серпанком, оповив гнів.

На якійсь там сотій фотографії, я розлючено вимкнув телефон й жбурнув його на диван, що був розташований поруч. Допив свій чай й у поганому гуморі відправився в ліжко.

«Ця дівчинка не для тебе, Яр! Забудь!» — крутилося у думках перед тим, як я поринув у світ Морфея.

1 ... 38 39 40 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"