Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

«У мене поганий характер, Вето. Це мій найголовніший недолік. У мене немає гальм. Коли чогось хочу – отримую. Іноді вибираю нечесний шлях. Я егоїст до мозку кісток, але готовий впустити тебе у свій світ. Тільки якщо ти цього захочеш. Ти хочеш цього?" — луною звучить у мене в голові.

Найстрашніше, що саме зараз він може втілити у життя свої слова.

Якщо Матвій відповість — трапиться справжнісінький крах. На мій величезний жаль я навіть і не уявляю, що він трапився три хвилини тому.

Підіймаюся з ліжка та вихоплюю з чоловічих пальців телефон. Видираю зарядку з роз'єму й обмотую простирадлом. Мені потрібно терміново знайти свої речі.

— Куди ти зібралася? — гарчить Матвій.

Сама не знаю куди… просто хочу піти звідси.

У моїй руці телефон оживає і на дисплеї відображається те ж саме ім'я. Чорт! Утримую кнопку вимкнення і швидко кручу головою у пошуках своїх речей. Я зараз у такому стані, що з легкістю можу піднятися до себе в одному простирадлі.

Раптом все потьмяніє, все сенс і смак. Тільки різкий писк фонить у вухах, пробираючи до кісток. Ах, так… це просто совість. Вона прокинулася у потрібний момент.

Сьогодні я обов'язково маю поговорити з Єфимом та поставити крапку в цих відносинах.‍‌‌  ‌