Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 71
Перейти на сторінку:

Вночі вона міцно спала, а я тримав її в обіймах. Думки лізли нахабно, як назойливі мухи. Я не хотів ніяких спогадів, та вони були настирливі і я вже не міг від них відмахнутись. Мене до ранку переслідувала одна давня ніч в лікарні, що сталася пів життя тому, коли водночас втратив Тамару і нашу дитину, що так і не встигла побачити світ. Ми рано одружились, рано завагітніли, рано все і закінчилось. Мені було неймовірно боляче тоді і наче тихе відлуння того болю чомусь відчував в цю мить. Я боюсь такого страху. Але камінь, який тисне зараз на мої ребра, так просто вже не відпустить. Тому я не відпущу її. Ще вчора просто хотів поруч лишити, а тепер маю продумати, як все вірно зробити, щоб і сама цього захотіла. Сильно.

*****

      Я прокинулась з важкою головою, яку гріло щось тепле і цим чимось була долоня Гліба, який тихо спав поруч. Запросити його на лікарняне ліжко це була дивна спонтанна пропоцизія, яку спочатку виголосила, а потім вже обдумала. Та зголосився він миттєво і передумати не всигла. Та і не спати ж йому в незручному кріслі аж до ранку. Це ж просто жест милосердя, так? Обманювати себе не люблю, тому сама собі зізналась – коли я бачу його справжні емоції, моє ставлення змінюється – він перестає бути людиною, якій мені важко симпатизувати. Я трохи поворушилась і він одразу прокинувся.

      - Як ти себе почуваєш?

      - На подив добре. Голова трохи болить, але це після струсу норма.

Він підняв руку, якою притримумвав мене за спину і глянув на годинник.

      - Скоро лікар буде на місці і тебе огляне.

Та першою зазирнула медсестра, дала нагоняй за те що перетворили лікарняне ліжко в двоспальне і вигнала Гліба погуляти. Ця пауза була потрібна їй для уколів, а решту часу потребувала я, щоб бодай трохи привести себе до ладу. Всі засоби гігієни були в пакеті на підвіконні – він нічого не забув, навіть зайвого набрав. Щойно я закінчила ранкові процедури, в палату повернувся Гліб в супроводі лікаря. Швидким оглядом той залишився задоволений, і одразу ж забуваючи про мою присутність, повернувся  до Сердюка і сказав: «Можете забирати». Він ще не полишив палату і хоч мені не стало сил крикнути, та голосно кинула йому в спину:

      - Я не багаж! Що це за «можете забрати»?!

Він озирнувся на мене і з виразом обличчя яким, розмовляють з буйними пацієнтами промовив:

     - Просто відповів на вчорашнє питання вашого чоловіка – нічого такого, - і зник за дверима.

     - Чоловіка він мого заспокоїв… Чув, «милий»?  - уїдливо проспівала я. - Лікар тобі скзав – все добре.

     - І це чудова новина, отже можу забрати тебе з лікарні.

     - До себе?

     - До себе. Одну бозна де не полишу і вчора ми це вже з’ясували. І давай без звичних дебатів – ти мене все одно не спекаєшся.

Схоже, так і є. Хоча сьогодні ця перспектива вже не видавалась мені такою неприйнятною, як вчора вранці. Щось між нами змінилось, суттєво і відчутно для нас обох. Ще нещодавно він був брилою криги, під якою поступово почали з’являтись обриси нормальної живої людини, а зараз це інша людина, яку я зовсім не знаю. І мені це подобалось. Принаймні, спочатку. Рівно до тієї миті, як я відчула себе цінною вазою династії Мін. Від розпоряджень де мені жити Гліб раптово переналаштував себе в іншу крайність. У андроїда заклинило режим турботи і це веселило і бісило. Бісило поки більше. Виписуючись, мені довелось відбиватись від його бажання нести мене до машини на руках, ніби я ходити не можу, а потім зчепились в квартирі.

        - Ти шо, з глузду з’їхав? Купати як маля мене не треба!

        - То купатиму як дорослу! – рявкнув він і трохи зашарівся. – Тебе досі хитає, хочеш другу травму?

Так на його порожевілі щоки задивилась, що ледь не погодилась. Та все ж таки випхала з кімнати – не той час, не ті обставини. Далі почались мордування їжею – він заповнив холодильник аж до тріску, повно було всього, що душа і забажати не встигала і сипались питання «А що хочеш? А підігріти? А тобі смачно?».  Я намагалась реагувати стримано, та все частіше доводилось ховати від ньго усмішку, поки він неспинно крутився поруч і заглядав у очі. Гліб завітав до мене і пізно ввчері – запропонував разом подивитись кіно. Я не відмовилась, та не додивилась. Хоч і казала, що все добре, а іноді сон раптово звалював. Прокинулась знову в обіймах Гліба. На годиннику була десята ранку, про від’їзд до офісу і не думав – обмежився кількома годинами роботи з дому. Ввечері понеділка знову прийшов з пропозицією кіно глянути, та цього разу відправила до себе – пізніше точно не прожену, а поки кожен у себе поживе.

         - Вночі зі мною нічого не станеться, іди відпочивай, - і замкнулась.

Вівторок став копією вчорашнього дня і я вже непокоїлась, чи все з ним добре. Його турбота набувала маніакальних рис. Та приємних, якщо чесно. Поки він вдень кудись за покупками рвонув, мені зателефонувала Валя. Потеревенили про всяке, дійшли до її шефа.

        - Щось дивне з Сердюком відбувається – весь розклад коту під хвіст полетів.

        - Проблеми?

        - Та ні, все розрулила, просто вперше таке бачу. Щось особисте – точно знаю.

Тим часом «особисте» зазирнуло в кімнату і запитало:

1 ... 38 39 40 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"