Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Тихіше, хлопче! Помилочка вийшла, з ким не буває?
— Народ, вибачте нам! Ми нікому не хотіли зла.
Піднявши руки, вони відійшли та швидко направилися до входу у магазин. Незнайомець підійшов до Каріни та поклав руку їй на плече.
— Все гаразд? Дякую, що підіграли мені! Я боявся, що ви злякаєтеся і втечете. Тоді мені дійсно довелося б з ними битися, — він посміхнувся.
— Правду кажучи, мені хотілося втекти, — зізналася Каріна. — Але я розуміла, що стосовно людини, яка прийшла мені на допомогу, це буде як мінімум негарно.
— Ви смілива дівчина! Але занадто безрозсудна. Я бачив, як ви вліпили ляпаса нахабі. Він міг вдарити вас у відповідь, ви не подумали про це?
— Іноді я роблю необдумані вчинки.
— Мене звуть Денис. А вас?
— Каріна.
— Дуже гарне ім'я. Воно пасує вам.
— Дякую! — дівчина трохи зніяковіла під його поглядом.
— Ну що ж, Каріно! Я думаю, що нам краще піти звідси швидше. Поки ті троє не повернулися з магазину.
— Так. Гадаю, ви маєте рацію.
— Ви живете десь поблизу? Давайте, я проводжу вас.
— Не треба, я і сама дійду.
— І все ж таки я вас проведу. Хоча б до під'їзду, добре? На вулиці вже темно.
Каріні було ніяково погоджуватися. Але переляк ще не зовсім пройшов і йти одній дійсно не хотілося, тому вона нічого не відповіла. Денис сприйняв її мовчання як знак згоди. Вони попрямували до будинку дівчини.
— До речі, я все ж таки хотів би віддати вам те морозиво, — він відкрив свій пакет і витягнув відерце.
— Ні, залиште собі. Ви й так мене врятували сьогодні.
— Візьміть! Там в магазині я щиро хотів віддати його вам, але ви так швидко пішли ... Я щось не те сказав?
— Ні ... Просто я ... У мене був важкий день сьогодні.
— Тоді я просто зобов'язаний віддати це морозиво вам. Солодке — відмінний спосіб поліпшити настрій.
— Але ж ви теж, напевно, любите солодке?
— Не дуже. Просто день сьогодні видався дуже спекотний і мені захотілося чогось холодного. Я працюю в офісі рекламної фірми. Сьогодні у нас була довга ділова зустріч із замовником. Ми кілька годин провели у кабінеті, а кондиціонер не зовсім рятував ситуацію. Я думав, що зварюся заживо, — Денис посміхнувся. — А чим ви займаєтеся?
— Я працюю менеджером з реклами... Точніше працювала. До сьогоднішнього дня.
— Чому так?
— Сьогодні моя начальниця несподівано закрила фірму. Тому тепер мені доведеться шукати нову роботу.
— Он як... Мені дуже шкода.
— Нічого, все нормально.
— Знаєте, а у нашу компанію саме потрібен асистент маркетолога. Звичайно, це трохи інше... Але зарплатня непогана. Не хочете спробувати свої сили?
— Я ніколи не займалася маркетингом.
— Це не так складно, як здається. Приходьте завтра до нас в офіс, самі побачите. Скажімо, об 11 годині...
— Ви зараз серйозно? — Каріна недовірливо подивилася на нього.
— Так. Судячи з усього, ви дівчина кмітлива і напевно впораєтеся.
— Я не знаю…
— Магістратська, 34. Рекламна компанія «Цитрус». На ресепшені вас запитають куди ви йдете. Скажіть, що дізналися про вакансію і прийшли на співбесіду.
Компанія «Цитрус» вважалася найкрутішою піар-фірмою міста. Якщо вірити чуткам, то потрапити туди можна було тільки по знайомству. Каріна знову недовірливо подивилася на Дениса, але він посміхнувся і сказав:
— Дівчина на ресепшені відправить вас до начальниці відділу маркетингу — Світлани Єгорівни. Вона, мабуть, запитає вас звідки ви знаєте про вакансію. Скажіть, що ви за рекомендацією Дениса Тарасевича.
— А ким ви там працюєте?
— Це не так важливо... — Денис загадково посміхнувся. — Отже, домовились?
— Я подумаю.
Каріна була в ступорі. Влаштовуватися на роботу за рекомендацією першого ліпшого випадкового незнайомця — це вже занадто! Але пропозиція була дуже привабливою і внутрішній голос підказував їй, що відмовитися в її ситуації було б нерозумно. Дійсно, чому б не сходити на це співбесіду?
— Ми прийшли — мій будинок у цьому дворі, — Каріна зупинилася.
— Приємно було познайомитися з вами, Каріно! Бажаю вам гарного вечора у компанії з шоколадним морозивом! Але їжте його акуратно, щоб не застудитися — вам завтра на співбесіду.
— Дякую, що врятували мене від хуліганів... І за морозиво теж.
— Обов'язково приходьте завтра до нас в офіс! Я впевнений, що ви відмінно підходите на цю посаду, — Денис посміхнувся їй та пішов далі, по залитому світлом ліхтарів тротуару.
Каріна прийшла додому і віднесла пакет з продуктами на кухню. Такий дивний і незвичайний вечір! Так дивно було зустріти Дениса саме сьогодні, коли вона втратила роботу і порвала з чоловіком, якого кохала. І хто б міг подумати, що у неї з'явиться шанс працювати в «Цитрусі»?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.