Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Єва сіла біля матері та обійняла її:
-Добре. Але я чомусь переконана, що твій Вася не прагне купувати ніякого будинку. Йому і тут добре живеться. Він взагалі нічого не прагне, а сидить на нашій шиї, ще й диктує свої правила. Але якщо ти його кохаєш…, то я буду намагатися не звертати на нього уваги. Для мене головне, щоб ти була щасливою. Але скажи йому, хай не вказує мені.
-Дякую тобі доню, що ти мене розумієш. Я так хочу щоб ти теж була щасливою. Щоб нарешті зустріла свого принца на білому коні. Щоб кохала і була коханою як і я,- Катерина Борисівна провела долонею по волоссі доньки,- ти гарна, розумна. Може ти все ж таки погодишся, щоб Вася тебе познайомив зі своїм племінником. Ми б запросили його на вечерю. Я бачила, як він виглядає на світлинах і скажу тобі, що красень. Може й ти глянеш та погодишся.
-Ні. Мене не треба ні з ким знайомити. Я не хочу і не буду,- обурилася Єва,- прошу тебе не наполягай знову.
-Вибач. Не хотіла тебе засмучуватися. Мені просто шкода бачити тебе у такому стані. Після того випадку, який з тобою стався ти відгородилася від хлопців, від кохання. Але ж Єво не всі такі як… навіть імені його не хочу згадувати. Але я рада, що ти сьогодні йдеш до клубу. Може там з кимось познайомишся,- Катерина Борисівна підвелася, щоб йти,- дякую, що залишися у нашому будинку та прикладеш зусилля, щоб налагодити спілкування з Васею. Для мене це важливо.
-Я спробую тільки заради тебе,- Єва одягла пуховик,- а зараз мені час йти, бо таксі вже чекає на мене.
-Гарного тобі вечора доню,- Катерина Борисівна поцілувала доньку пропускаючи її вперед, а потім вийшла слідом та зачинила за собою двері кімнати.
Єва поспіхом спустилася з другого поверху і вийшла з будинку. І тільки-но вона хотіла сідати у таксі, як почула позаду голос свого вітчима.
-Куди це ти проти ночі зібралася? – запитав суворо Василь Іванович.
-Це не ваша справа. І на жодне ваше запитання я не збираюся відповідати, тому не докладайте зусиль і більше нічого не запитуйте,- Єва сіла до салону таксі і хотіла грюкнути дверцятами, та вітчим встиг утримати їх.
-На днях Слава приїде до столиці, бо хоче влаштуватися тут на роботу. І він зупиниться у нашому будинку. Тож будь готовою познайомитися з моїм племінником,- повідомив Василь Іванович.
-По-перше, це будинок не ваш і ніколи не буде вашим. Він тільки мій і мамин. А по-друге, мені байдуже до вашого племінника, тому я з ним навіть не привітаюся,- І Єва все-таки грюкнула дверцятами і дала знак таксисту рушати..
Як він її дістав, як надокучив. Який тільки негатив викликав у неї своєю зухвалою поведінкою. Гадає, якщо одружився з її мамою, то може наказувати їй що робити. Щоразу, при першій можливості нав’язує їй свого Славу тільки для того, щоб влаштувати того вдало в столиці. Такий собі добрий дядечко, який дбає про свого племінничка. Турбується про те, щоб тому було де жити і за рахунок кого жити. Шкода, що мама закохалася у такого чоловіка. Та вона поруч з ним розцвіла, виглядає щасливою і тільки тому Єва готова подавлювати у собі роздратованість знаходячись поруч з Василем Івановичем. Але знайомитися з його племінником ні при яких обставинах не збирається. Необхідно щось негайно вигадати. Але що? Знайти квартиру та переїхати туди, хоч мама її переконала залишитися. Можна декілька днів пожити в подруги. Теж непогано, але ж потім доведеться повернутися все-таки додому. А можна знайти хлопця і тоді вона буде повністю захищена від небажаного знайомства з племінником вітчима. Тільки аби було все так просто…
По дорозі до нічного клуба до таксі в якому їхала Єва підсіла і Леся, будинок якої знаходився по дорозі у тому ж самому районі.
-Привіт,- Леся на відміну від Єви була одягнена наскільки привабливо, що навіть таксист щохвилини поглядав у дзеркало заднього бачення на неї.- Як тобі мій вигляд?
-Як на мене аж занадто відвертий. Може все ж таки не треба було одягати таку коротку сукню та ще й з таким глибоким вирізом? А то Женя відразу захоче тебе потягнути у ліжко, навіть не поспілкувавшись,- Єва намагалася бути відвертою з подругою.
-Якщо цей хлопець і справді такий гарний, то я відразу і хочу до нього у ліжко. Розумієш Єво, відразу ж,- Леся поправила зачіску помітно почавши нервувати.- Гадаєш, я йому сподобаюся?
-Я більше ніж впевнена у цьому. Та все-таки прошу тебе Леся не втрачай голову, будь розсудливою, щоб не нарватися на якогось негідника.
-Я буду розсудливою, а ти, пильно за цим стеж. Якщо я доторкнуся до лівого вуха то все гаразд, а якщо до правого, то негайно лети на допомогу. Нарешті приїхали.
-Ти тільки вуха не переплутай від напруги,- Єва вилізла з салону таксі вслід за Лесею.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.