Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— То моє діло, дядьку. — вони попрощалися і він продовжив шлях, а я за ним. 

Отже, його звати Джером, цікаво. Я йшла і літала у своїх думках, але неочікувано для мене, цей чоловік побіг і повернув ліворуч.

— Чорт, — пришвидшила ходу і тільки но я повернула туди, куди і він, я опинилася в чиїхось обіймах. — Відпусти! — відійшла.

— Не за мною часом йдеш? — на його обличчі була самовдоволена посмішка.

— За тобой. — як можна спокійніше відповідаю.

— Чому? Казала ж, що не потрібна моя допомога. 

— А ти кричав на всю вулицю, що йдеш у магазин, от я і йду за тобою. 

— Я Джером, — простягає мені руку. 

— Беатріс, — тисну його руку. 

— Ходімо, тут недалеко вже. 

Ми мовчки дійшли до магазину, було дивно йти поруч, але мовчки, проте мені й не таке доводилося терпіти. 

— Дякую за допомогу, — потрібно розійтися з ним. — Дорогу назад знайду сама.

— А я й не збирався тебе додому проводити. — спокійно відходить від мене і зникає між рядами продуктів. 

— Придурок, — пошепки. 

Він ще більший грубіян, ніж я. Узявши корзину я пішла всередину магазину, з надією, що не зустріну більше Джерома.