Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лiрниковi думи" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 24
Перейти на сторінку:

І тихенько в небі ходять

Ангели святії

І засвічують над небом

Свічі восковії.

І ті свічі, ясні зорі,

Світять на все поле,

Доки господь, милосердний

Виспиться доволі.

І спить господь серед поля,

Сили відновляє.

А Сатанаїл над богом

Думоньку гадає.

І поглянув кругом себе:

Пишно було всюди.

І, як камінь, йому зависть

Падає на груди.

«Не буду я більше з богом! -

Став він говорити,-

Хоть сам згину, розсядуся,

Хоть йому не жити!

Но він спить, не має сили,-

Що ж я туманію?!

Возьму втоплю його в морі,

Світом завладію».

І підняв на руки бога,

І води шукає,

Але земля розрослася

І границь не має!

Вдарився на штири боки,-

Моря не видати!

І вернувся він, і з богом

Положився м спати.

VI

Рано сонечко піднялась,

Позгасали зорі,

І у росу, як в діамант,

Повбирались гори.

І Сатанаїл піднявся,

Бога став будити

«Вставай, боже! годі спати!

Землю тра святити».

Пробудився господь сильний,

І, здихнувши, каже:

«Що хитришся предо мною.

Вічний ти мій враже?!

Був я всюди сеї ночі,

Від края до края,-

I нема чого святити:

Вся земля святая.

Ти хотїв мене, невдячний,

В морі утопити.

За то вічне будеш змієм

Під землею жити».

Ізвинулись його руки,

І звинулись ноги.

Довге рило натягнулось,

Висунулись роги.

І Сатанаїл невдячний

Став навік змією,

Зашипів - наперед бога

Слизнув під землею.

І тогнала земля дуже,

Де змій пробирався,

І там всюди ліс дрімучий

Поверх неї взявся.

VII

І зняв господь з себе ризу,

І махнув направо-

І, як маку, різних птахів

Всюди залітало.

Махнув вліво - і, на диво,

Всюди гадь завилась.

Розстелив на землю ризу -

Звірина з'явилась.

І пішов господь над море,

ризу опускає-

І в годині ціле море

В рибі закипає.

Так з'явились в білім світі

Звірина і птахи,

Різні гади, різні жаби,

Риби й черепахи.

Лиш медведі, свині, коні

І кроти не були;

Та ще боцяна не було,

Скойки і камбули.

І став господь над водою,

Ризу убирає

І із моря зсередини

Рибу визиває.

І сказав господь тій рибі

Землю підпирати,

Щоб земля на своїм місці

Все могла стояти.

І та риба держить землю;

І як стрепенеться,

І застогне земля наша,

І вся затрясеться.

VІІІ

Повернувся бог до неба,

На престол сідає

І всіх ангелів до себе

З раю призиває.

І злетілось перед бога

Ангелів без ліку,

І настало свято в бога,

Перше з-перед віку.

Триста тисяч пісні піли,

А сімсот кадили,

А тьма-тьмуща через небо

Бога проносили.

І горіло небо в славі,

Тухнуло кадило,

І все воїнство небесне

Богові служило.

Служба божая кінчалась,

Бог благословляє

І всіх ангелів до себе

Ще раз призиває.

І всі ангели злетілись,

Богу помолились

І святому його трону

Низько поклонились.

І махнув бог своїм слугам

Правою рукою,

І сказав їм: «Будьте, діти.

Вічне ви зо мною.

Де ви були, там поставлю

Жити чоловіка.

А Сатанаїл невдячний

Проклят будь довіка!»

І основи світовії

Страшно задрожали.

Но на небі тихо-тихо

Ангели співали.

IX

І співали, і скінчили

Пісню ту святую.

І бог каже їм принести

Чашу золатую.

І говорить: «Ви зберіться.

Ангели святії,

І стріпніте над ту чашу

Крила золотії».

І стріпнулись над ту чашу.

Бог їх посилає

На схід сонця в праву руку,

Де роса спадає.

Полетіли слуги божі,-

I їх ясні крила

Роса чиста, як діамант,

В десені [4] покрила.

І до бога прилетіли

З чистою росою,

І іще раз стрепенулись

Над чашею тою.

І зійшов бог з свого трону,

І зачав місити.

Замісив - і чоловіка

З того став ліпити.

Виліпив, зачав стругати.

Дивне боже діло!

І обстружки пригодились

На грішнеє тіло.

І дихнув господь на него,-

І він відживився.

Підняв очі свої к богу,

Щиро помолився.

1 ... 3 4 5 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"