Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лiрниковi думи" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:

І повів бог його всюди

По небеснім краю,

І заводить наостаток

До самого раю.

X

Серед раю йшла дорога

Меж двома садами.

Ту дорогу замикали

Дві желізних брами.

Їдна брама - на схід сонця

В небо підіймалась.

Друга вліво - на заході -

В землю опускалась.

При дорозі - два садочки,

Що вбирають очі:

Їден прямо на полудень,

Другий к полуночі.

І садок той, що к полудню,

Річка вперезала,

І місточок через річку

Брамка замикала.

А за річкою дерева

Цвіли, відцвітали,

І родили, й опадали,

Знову зацвітали.

В сім садочку на початку

Ангели спасались;

І спаслися, і на небо

Вище підійнялись.

Тут Адам і Єва їли

Золотії груші.

(І тепер туда відходять

Праведнії душі).

Да й у другім у садочку,

Що на полуночі,

Досита було усього,

Чого серце хоче.

Тілько пахнуло від него

Не добром - бідою:

Кругом него так і лилось

Полум'я рікою.

XI

І привів господь Адама,

Ходить, походжає,

І як жити він повинен -

Його научає.

Повернули в праву руку,

Перейшли місточок:

Відімкнулась перед ними

Брамка у садочок.

І в садочку бог зриває

Грушку золотую,

Дав Адаму половинку,

А собі другую.

І промовив: «З сего часу

Я буду з тобою,

Як сії дві половинки

Були меж собою».

Да і вийшли з того саду,

Пішли до другого;

Розділилось на дві часті

Полум'я пред богом.

Походили й там доволі.

То був сад ще кращий;

Но хто тілько їв із него,

Був навік пропащий.

І сказав господь Адаму,

Щоб остерігався,

І Адам в тім перед богом

Клятвою заклявся.

І по клятві розійшлися.

Бог пішов до неба,

А Адам пішов шукати,

Чого серцю треба.

XII

І ходив Адам по раю,

Всюди находився

І в шовковії травиці

Спати положився.

Сонце в захід закотилось,

Спить і не блищиться,

І заснуло все навколо -

Адаму не спиться!

Йому душно; йде до річки,

На берег сідає,

Схилив голову на руку

І думу гадає.

І просидів так до ранку,

День зазолотився.

Адам сидить коло річки,

Аж бог появився.

«Що, Адаме, так сумуєш? -

Каже бог до него.-

Чого тобі недостало

Ще до того всего?»,

Адам глянув, поклонився

І говорить: «Боже!

Що йно тілько ти содіяв.

Все то мені гоже.

Но я тужу, і сумую,

І в раю журюся:

Я їден тут як той палець,

Де не повернуся».

XIII

«Не журися! - бог говорить,-

Будеш друга мати:

Взавтра вийди до схід сонця

Руки умивати.

Вмочи в росу малий палець

І тріпни рукою,

Лиш павідворіт не тріпай,

А перед собою».

І з сим словом віддалився,

А Адам став ждати,

Коли час йому наступить

Руки умивати.

І от нічка проминула,

Ранок наступає,

І він, бідний, чи забувся,

Чи бог його зщає:

Як помочив усі пальці

Ранньою росою.

Так навідворіт і тріпнув

Цілою рукою!

І з'явилось п'ять чортяків.

Адам - утікати.

А вони давай всі разом

Пазури мачати.

І мачають, і махають

Обома руками,-

Другі родяться чортяки,

Роблять теє ж саме.

І робота не кінчалась,

І роси ставало,-

І намножилось чортяків -

Аж небо тріщало!

XIV

Аж з'явився бог до раю.

І все затихає.

І усіх чортів із раю

В бездну виганяє.

І чорти, як тая хмара,

3 неба полетіли

І, де бога спом'янули, -

Там вони і сіли;

Хто на небі, хто під небом,

А хто над водою;

Много на землі осталось.

Много під земльою.

Но хоть зразу з переляку

Бога споминали,

Та потому всі до змія

Як їден пристали.

І тепер чорти на світі

Лихо виробляють:

Домовії всіх у хаті

До гріха склоняють.

Лісовії й польовії

Водять бог де знає;

Водяний до ніг частенько

Камінці чіпляє.

А хто вішатися хоче -

Тому помагають

Ті чортяки, що в повітрі

Над землей літають.

XV

Піднебеснії

1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"