Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лiрниковi думи" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 24
Перейти на сторінку:
чортяки

Бога не бояться

І, як в хмарі господь ходить,

З господом дражняться.

Господь на них і пускає

Громовії стріли;

І стріла їх скрізь находить,

Де б вони не сіли.

Часом мухою чорт стане,

Налетить на кого,

Грім тут чорта забиває

Й чоловіка того.

(Не впевняю, чи то правда,

Но говорять люде,

Кого грім лиш забиває,

Той безгрішний буде).

А як в небі загоряться

Свічі восковії,

Ті чортяки, що на небі,

Світять смолянії.

Тоді ангели там ходять

Свічі відіймають

І на землю їх з чортами

З неба іскидають.

І не раз в ясненьку нічку

Видно, як спадає.

І де впаде - там смолою

Травка запливає.

XVI

І говорить бог Адаму:

«Сину мій, Адаме!

Нащось тріпав позад себе

Мокрими руками !?

ОЙ! від сего стережися,

Поки будеш жити.

Да і дітям своїм теє

Закажи робити!»

(І тепер то пам'ятають

Всі хрещені люде,

Да і послі мир хрещений

Пам'ятати буде).

Знав то господь милосердний,

Що Адаму гоже,

Знав він добре, що для серця

Жінка лиш поможе.

І в минуті сон на него

Господь насилає,

І над сонним чоловіком

Думоньку гадає.

І гадає, і не знає,

Звідки що почати:

«З голови возьму,- подумав,-

Буде за лоб брати;

Возьму руку - жінка мужу

Ввік не дасть покою;

Возьму ногу - но муж буде

В неї під п'ятою.

Тра, щоб жінка чоловіка

Лиш могла кохати».

І роздумав - і ребро став

Лівеє ламати.

XVII

І в минуті з ребра того

Жінка із'явилась.

Поглянула на Адама,

Збоку положилась.

І іде господь до неба,

Їх благославляє,

А тим часом із Адамом

Єва засипає.

І Адаму сниться, сниться,

І все так миленько,

І обняв рукою Єву,

І здихнув легенько .

І здихнув - і пробудився ...

Милая годинаї

Коло него, як калина,

Сонная дівчина.

Билось мило його серце,

Душа веселилась,

Тут і Єва потягнулась,

В чарах пробудилась.

І обоє меж собою

Щиро поглянули,

Поглянули, обійнялись,

І за все забули.

І пройшла для них минута

Першого кохання -

І приніс Адам для Єви

Яблук на снідання.

І поснідали обоє,

І пішли вздовж раю,

І їм сонечко спочило

У самого краю.

І обоє разом стали,

Богу помолились,

І під деревом крислатим

Спати положились.

XVIII

Спить Адам, но змій лукавий

Сну чогось не має

І до себе на пораду

Всіх чортів скликає.

І злетілися чортяки,

Бездну всю зайняли,

І, як слуги перед паном,

Перед змієм стали.

І говорить їм лукавий:

«Діти мої, діти!

Полетіть мені до раю,

Вісті принесіте.

Чогось скучно мені стало,

Нічого робити,-

Тра щось думати, гадати.

Щоб людей згубити!»

І сто тисяч підійнялось,

З бездни полетіло,

Полетіло, понеслося,

Де сонечко сіло.

І в годині повернулись,

Змію розказали,

Що у раю край дороги

Адам з Євой спали.

І піднявся змій лукавий,

Зо всіма простився,

І ще до світу, до рання,

У раю з'явився.

І звинувся - й перескочив

Річку вогневую,

І в садочку обвинувся

На яблуньку злую.

XIX

Сонце встало, засіяло,

Єва пробудилась,

Пішла, стала під-рікою,

Як годиться, вмилась.

Вмилась, перейшла місточок,

Вийшла на дорогу

І ходила меж садами,

І молилась богу.

І поглянула наліво,

Де вогонь палився:

Цілий сад там в золотії

Яблучка облився.

Стала думати-гадати,

Як би їх достати,-

Коли слухає: до неї

Хтось почав казати:

«Не журися, молодице!

Хто устане зрання,

Тому з саду можна дати

Яблук на снідання!»

І до неї пара яблук

Золотих скотилась.-

Єва взяла, скуштувала -

Ніби похмелилась.

Тут і муж десь показався,

З нею поділився.

Розжували і ковтають,

Аж бог появився.

Ніщо діяти! ковтати!

Єві теє вдалось.

А Адаму в самім горлі

Яблуко осталось.

І про теє, що осталось,

Люде добре знають,

Бо всі мають знак на горлі,

Лиш жінки не мають.

XX

1 ... 5 6 7 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"