Читати книгу - "Хокей, синці і Мінесота , Ліхт Гоффнунг"

  Та людина, побачивши Едана ще здалеку, уважно спостерігала за тим, що відбувається. Коли Едан заїхав на каток, широка постать майже одразу під'їхала до Едана. То був хлопець, який вдарив Едана в спину вчора. Він впізнав його одразу, як тільки з голови знявся шолом.

  - Ітан, — Хлопець простягнув руку для рукостискання. Едан його прийняв, але потім звузив очі і склав руки на грудях, демонструючи мовчазну неприязнь до хлопця. — Мені трохи не по собі від того, що відбулося вчора. Я справді трохи погарячився. Сподіваюсь, лоб не моя провина?

  - Все добре, не переймайся, — Едан вирішив, що на цьому можна закінчити, бо на обличчі хлопця промайнула глузлива посмішка. Ітан покинув арену, голосно грюкнувши дверима. Едан відчував, що справжні труднощі тільки починаються.