Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Über! Ми ходили в полк… — задеренчав дитячий голосок. — Ми туди ходили, займалися. І в нас першого разу не вийшло. Але потім ми вдруге… і впоралися! Über!

— Über! На майданчик фізкультурно-оздоровчого комплексу «Подвиг Üмперії» вийшли «Üнармійці Великого Вождя», «Льотчики праведної сили», «Моряки глибинної üсторії» та «Козаки святої правди». Такі назви підрозділам вигадали самі вихованці. У кожному підрозділі по сім öсобин, переважно жіночих. У цьому віці, відзначають фахівці, їх простіше дресирувати та навчати ходити строєм, ніж öсобин чоловічої статі. Über!

І знову лунає дитячий голос. Надривною інтонацією маленька öсобина рапортує, віддаючи честь судді в кашкеті:

— Über! Товариш суддя, підрозділ «Üнармійці Великого Вождя» свій виступ закінчив! Дозвольте піти? Über!

— Über! З яким почуттям відповідальності маленькі öсобини підходять до виконання тих завдань, які їм пропонують, — продовжує начальник управління освіти міста Üславськ. — Часом здається, що вони навіть ходять і співають краще, ніж доросліші öсобини. Über!

— Über! За підсумками третього міського огляду строю та пісні серед дошкільних освітніх установ міста Üславська перше місце посів дитячий садок номер двадцять сім! — урочисто завершує голос за кадром. — Підрозділ «Льотчики праведної сили» краще за інших впорався з поставленою армійською задачею. Алекс Мамкін і Віктор Борош. Телеканал «Єдиний Правдивий». Über!

Давид деактивував ньÜзрум, щойно металевий фіксатор крісла подав сигнал про можливість розблокування. Він ліг на ліжко, взяв листок паперу й олівець і написав:

Так много вокруг первых скрипок,

Уж не слышно звуков иных.

Нынче мир всё тоньше, он хлипок —

Стены выше, колючей былых.

А у стен в добровольных гетто

Концентрация тележертв:

Бьются лбом в ожидании лета,

Инстинктивно бросают жест,

Ублажают своё либидо,

Теребя автоматом плоть.

Исторические обиды

Патриотам приказ вколоть.

И парадным центральным ходом,

Позабыв про людскую боль,

Не пугают военным родом —

Но пугают сознаньем «ноль».

Вокруг так много скрипок первых:

Не симфония — только марш!

Они ставят гражданских нервных

В ряды стройные — мозго-фарш.

Единицам с иною ж верой,

Словно рыбам — крючок в десну.

Кто второй скрипкой, а не первой,

Нам сыграл бы опять «Весну»?

Дописавши вірша, Давид зараз же вивчив його напам’ять, вкинув листок у раковину і підпалив. Відповідно до закону «Про культуру», öсобина «зобов’язана отримати ліцензію на виготовлення культурного продукту», перш ніж намалювати, написати, вишити що-небудь… Інакше — попередження. Якщо ж продукт ще й суперечить üмперській моралі та традиційним цінностям, зневажає владу або кого-небудь з її представників, можливе «покарання, несумісне з життєдіяльністю, — на розсуд машини правосуддя». Винятковим правом оцінювати діячів мистецтва та їхні творіння наділили Міністерство культури Üмперії. Мінкультури виносило експертне рішення, чи гідні митці творити, а відповідно — жити. Давида пересмикнуло від тремтіння. Він ніби знову відчув, як зелений чоловічок гладить його по голові.

Über — над, понад, вищий, зверху, верхній, найкращий (нім.).

Herz — серце (нім.).

І хто вчинив зло вагою з порошинку, знайде винагороду за нього. І хто вчинив добро вагою з порошинку, знайде покарання за нього.

Коран — священна книга

Давид разом з колегою Максом вийшли пообідати на свіжому повітрі. Біля супермаркету вишикувалася довга черга. Уздовж неї, спостерігаючи за öсобинами крізь вузькі прорізи балаклав, курсували озброєні зелені чоловічки. На вході в магазин, тримаючи портрет üмператора, хрестилися, як заведені, три öсобини: жіночі в сірих сукнях, з хустками на головах і öсобина чоловічої статі у чорному спортивному костюмі та в чорному циліндрі з червоною гвоздикою. Єдине, що поєднувало цей головний убір зі спортивним костюмом, — кольорова гама: з боків дві червоні поздовжні смужки на чорному тлі.

— Über! Великий Вождь — наш ангел. Він урятував сьогодні нас від світової війни. Вклоніться йому! Поцілуйте його лик. Дякуйте йому вранці після сну, протягом дня перед сніданком, обідом і вечерею, перед сном. Вклоніться йому за те, що він у нас є. За те, що дав нам сенс життя. За те, що ми — найсильніша популяція у світі! Хай живе Великий Вождь! Über! — лунало співоче викрикування трійці.

— Über! Максе, у мене щось апетит пропав, — Давид пройшов мимо трійці. — Я почекаю тебе на лавці, покурю поки. Ок? Über!

— Über! Давай. Über! — відповів Максим і приєднався до черги.

Уже ніхто толком і не пам’ятав про існування закону «Про мови» з чітко прописаними нормами, правилами, обов’язками та правами öсобин на самовираження. Колись у ньому був відзначений і обов’язок починати та закінчувати будь-яку фразу, пряму мову на письмі та навіть у розумовому процесі вигуком «Über!», засвідчуючи в такий спосіб повагу до Великого Вождя і самої Üмперії — надвождь, надімперія. Популяція довго звикала до нової «норми». З плином часу кожна öсобина інакше вже й не могла виражати свої думки, тому цей обов’язок скасували через непотрібність. А Міністерство освіти та науки Üмперії повідомило про унікальну знахідку — про überдревніший із коли-небудь знайдених документів, у якому згадувався процес розвитку öсобини, зокрема її мовленнєвого апарату. «В ході еволюції у людської öсобини розвинулися голосові зв’язки. Звуки стали набувати складнішого семантичного навантаження. Першим словом, яке вимовила öсобина-прабатько, що мешкала на сучасній üмперській території, було слово з двох складів “Ü-ber!”. На початку часів воно мало кілька значень: “надсильний”, “надсміливий”, “надсонцеликий”, “надсправедливий” і “надмудрий”. Далі в процесі природного розвитку мови утворилися вже й інші слова…»

Нестерпна туга і безпорадність долали Давида. Він подивився на öсобин, що вишикувалися біля супермаркету…

«Über! Вівці, ми для них — вівці, — подумав він, прикурюючи сигарету. — Сьогодні ми прийшли закупитися, а завтра хтось із нас буде лежати