Читати книгу - "Правила гри, Alana Nesta"

Трохи заспокоївшись після випадкової зустрічі з Алексом, я зробила попкорн і сіла на диван дивитися фільм. Коли задзвонив телефон я не стала ставити фільм на паузу, і відповіла.

 - Алло, - і тільки й встигла сказати, як герої стали пристрасно цілуватися.

- Алло, а що там у тебе відбувається? - Почула я веселий голос Алекса.

- Блін, - тільки змогла видихнути я і поспіхом натиснула на паузу.

- Бачу, що я вчасно подзвонив, - сказав він таким тоном, що я відчула себе наче мені 13, і батьки застукали мене за переглядом порно.

- Я фільм дивлюсь, ти щось хотів? - Як можна байдуже запитала я.

- Я так зрозумів, що не відволікаю тебе від серйозних справ. То може, повечеряємо?

- Скільки самовпевненості!! Чому раптом вирішив, що я погоджусь?

- А я, що тебе ні крапельки не зацікавив? Запитав він, ігноруючи мій офіційний сухий тон. Я промовчала.

- Погоджуйся. Я не зроблю нічого, крім того, про що ти мене попросиш. – Хрипким баритоном прошепотів він. - Такий чудовий вечір, навіщо його витрачати на перегляд фільму, якщо можна прогулятися містом.

Я не знала, що відповісти і безглуздо продовжувала мовчати.

- Твоє мовчання, це згода, як я розумію?.

Зрозумівши, що нічого не втрачаю, я погодилася.

- Ну тоді я чекаю на тебе внизу.

- У сенсі.

- Підійди  до вікна.

Внизу біля мого будинку, притулившись до капоту авто, стояв Алекс, в темній куртці, джинсах і дивився вверх.

- Гаразд, мені потрібно двадцять хвилин.