Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

-Сиди! - веліла вона мені, коли я вже хотіла було піти до стійки. - Я сама. 

Ірка зрозумівши моє хвилювання стала за стійку. 

-Доброго дня.- привітала вона дивного чоловіка, посміхаючись самою солодкою посмішкою на яку лишень була спроможна. - Бажаєте кави? 

Чоловік кивнув у відповідь і зняв капелюха. У нього було сиве волосся , а на потилиці вже почала з'являтися дичина. 

-Так, звісно. Аспресо з подвійними вершками. Обов'язково з вершками , а не з отою широтою що ви молоком називаєте. - наголосив він і сів на стільчик , що стояв біля стійки. 

Я пильно спостерігала за чоловічком надіючись , що мої передчуття обдурили мене і це зовсім не по мою душу. Ось він вип'є своє еспресо і піде геть. Та чоловік не поспішав. 

-Можливо я можу вам ще чимось допомогти?- дуже і дуже люб'язно поцікавилася Ірка. 

Зазвичай це означало, що клієнту вже час йти геть з кав'ярні. Чоловік посміхнувся їй у відповідь.

-Так звісно...Можливо панянка буде  люб'язною і підскаже мені де я можу знайти пані Софію Папеску. 

Я знала, що Ірка мене не видасть але Денис був правий коли говорив, що я не можу вічно ховатися і перш ніж моя подруга відповіла йому , я рішуче піднялася з-за столу. 

-Це я. Чим я можу вам допомогти? 

Я з викликом дивилася на чоловіка. Той полегшено зітхнув. 

-Ну нарешті, а то я було вже вирішив, що мені прийдеться Різдво тут святкувати. 

-Хто ви і, що вам потрібно? 

-Вибачте, вибачте. - чоловік швидко піднявся на ноги і кумедно вклонився. -  Пан Михайло Забродський до ваших послуг. 

Його ім'я мені абсолютно нічого не говорило. З таким же успіхом він міг назватися ким завгодно. Схоже він зрозумів це і швидко виправився. 

-Я повірений пані Арабели Папеску яка рівно десять днів назад віддала богові душу. Царство їй небесне. 

Чоловік смішно закотив очі під лоб і перехрестився. 

-Я мав честь відправити вам листа в якому сповіщав про це , та відповіді так і не отримав. 

Тепер він дивився на мене з осудом. 

-Вибачте...- я почала гризти ніготь , що означало , що я дуже нервую. - Я думала це розіграш. 

-Тоді зрозуміло.- він голосно кахикнув і діловито поклав свій портфель на стіл , ледь не перекинувши стакан з кавою  та Денис встиг забрати його. 

Деякий час він рився в купі документів , і нарешті дістав товстий , жовтий конверт. Ми всі терпляче спостерігали за його діями. 

-Ось тут ваше запрошення на читання заповіту , а також три білети на поїзд для вас і двох свідків яких ви візьмете з собою. Читання заповіту має відбутися в маєтку " Вітряний пагорб" . - урочисто повідомив він . 

Ми здивовано переглянулися. 

-А тут прочитати заповіт ніяк не можна? - поцікавився Денис з підозрою прдивляючись то на конверт, то на пана Забродського. 

-Це обов'язкова умова.- холодно відповів він. 

-Звучить дивно, а що якщо ви нас обдурите? - підтримала я свого друга. 

-Мені цілком зрозумілі ваші вагання, але запевняю, що ви нічим не ризикуєте. До того ж ваші друзі можуть поїхати з вами . 

Мені хотілося погодитися, а Ірка аж підскакувала від нетерпіння. Вона робила мені знаки руками і поглядами. На нормальній мові це прозвучало б якось так..

" Погоджуйся , не будь дурепою" 

-А вам за це нічого платити не треба? - уточнив Максим який ще ніяк не міг забути отого листа з Нікарагуа. 

Повірений кинув на нього погляд сповнений зневаги. 

-Все вже оплачено, не хвилюйтеся. Отже ваш потяг відходить завтра опівночі. Коли приїдете вас зустрінуть. В конверті ви знайдете квитки і номери контактних телефонів на випадок непередбачених обставин. А тепер дозвольте відкланятися. 

І він дійсно відкланявся. Він вийшов , а ми усі ще деякий час дивилися йому у слід, аж поки він не зник за рогом. 

-І , що мені тепер робити? 

Я дивилася на друзів в очікуванні підтримки. 

-Звичайно ж їхати! - випалила Ірка. - Вкінці  кінців ми ж нічого не втрачаємо. 

Схоже , що ідея з поїздкою їй дуже зайшла. 

-Денис , поїдеш з нами? 

Одразу ж перейшла вона до справи. 

-Ні, я не можу залишити Зіньку. Вона образиться.- надто швидко відмовився він. 

-Не хвилюйся. Я подивлюся за твоєю красунею сестрою. - швидко заспокоїв його Максим і змовницьки підморгнув спочатку мені потім йому. - Поїдеш, відпочинку, а заодно і за нашою Софі подивишся. А то, щось цей дядечко не вселяє мені довіри. 

"Цей дядечко "- як він називав повіреного мені також довіри не вселяв. Але поки, що здавалося все по чесному. Він не вимагав грошей, але щось підсказувало мені , що умова всерівно буде. Не вірю я в те, що можна отримати все і одразу. 

-Ну, що? 

Ірка вичікуюче дивилася на нас. Мені здається вона вже готова була їхати прямо зараз. Я лише стенула плечима. Денис задумливо роздивлявся каву в своєму стакані ніби намагаючись побачити в ньому відповідь. 

-Звичайно ж вони їдуть. - відповів за нас Максим і обійняв мене з Денисом. - В крайньому випадку якщо щось буде не так то повернетеся назад. Хоча б відпочините. Різдво в Карпатах це завжди незабутньо і чарівно. 

Коли він говорив це то наче в воду дивився. Ми тоді навіть гадки не мали наскільки незабутнім і чарівним буде цей відпочинок.