Читати книгу - "За межею обов’язку, Alina Pero"

Леся саме стояла біля бару, коли за спиною почулися тверді, впевнені кроки.
— Новенька.
Вона не відразу обернулася, спокійно допиваючи свою воду. Але серце пришвидшилося — вона знала цей голос.
Обернувшись, вона зустріла погляд холодно-синіх очей.
Макс стояв упритул, його рука недбало лежала на барній стійці. Близько, занадто близько.
— Як тобі перший день?
— Непогано, — відповіла вона спокійно, дивлячись йому прямо в очі.
Макс примружився, ніби намагаючись її розгадати.
— Інга сказала, що ти працювала ще і в ресторані?
— Так.
— Де саме?
— В іншому місті.
— Назва?
Леся витримала паузу, перш ніж відповісти:
— «Білий Лебідь».
Макс хмикнув, ніби запам’ятовуючи.
— Буду знати.
Напруга між ними росла. Він щось запідозрив? Чи просто перевіряє її реакцію?
— Я чув, ти непогано розрулила ситуацію з п’яним клієнтом сьогодні, — раптом сказав він.
— Він просто переплутав клуб із цирком, — знизала плечима Леся.
Макс ледь помітно посміхнувся.
— Сподіваюся, ти не переплутаєш його з поліцейською дільницею.
Леся відчула, як у неї стислося горло, але вона втримала байдужий вираз обличчя.
— Вибачте, але це що, допит?
Макс на мить завис поглядом на її губах, потім відступив на крок.
— Ні. Просто цікавість.
І пішов.
Леся мовчки дивилася йому вслід.
Він щось відчуває. Він її перевіряє.
Вона стиснула руки в кулаки.
Треба бути ще обережнішою