Читати книгу - "За межею обов’язку, Alina Pero"

Клуб закривався, і Леся вже збиралася йти, коли почула голос Макса:
— Стій.
Вона зупинилася біля дверей, обернулася. Він стояв у тіні, схрестивши руки на грудях, і дивився на неї так, що у будь-кого підкосилися б ноги. Але не в неї.
— Щось сталося? — спокійно запитала вона.
Макс зробив кілька кроків уперед.
— Ти працюєш тут лише кілька днів, а вже запам’ятала всіх людей у клубі, дізналася, хто з ким дружить, хто що контролює… Важко не помітити.
Леся тримала обличчя незворушним, хоча всередині все напружилося.
— Це проблема?
Макс примружився.
— Це… цікаво.
Він зупинився просто перед нею, нависаючи, наче перевіряючи її реакцію.
— Я люблю знати, хто працює у моєму клубі. Але ти — виняток. Ти з’явилася нізвідки, без рекомендацій, без зв’язків… І ведеш себе не як звичайна офіціантка.
Леся відчула, як усередині холодок пробіг по спині, але змусила себе усміхнутися.
— Можливо, я просто хороша в спостереженнях?
Макс не відповів одразу. Його блакитні очі пронизували її наскрізь.
— Завтра перевіримо, наскільки ти «хороша».
— Що це означає?
Він нахилився ближче, опираючись рукою об двері поруч із її головою.
— Завтра я влаштую тобі тест. Якщо провалиш — ти звідси вилетиш. Якщо пройдеш… можливо, я тобі повірю.
Леся ковтнула. Їй потрібно залишитися в клубі. Їй потрібно виграти цей раунд.
Вона кивнула.
— Добре.
Макс відступив, але перед тим, як піти, додав:
— І ще… якщо я дізнаюся, що ти щось приховуєш — це закінчиться для тебе дуже погано.
Його голос був тихим, але в ньому було більше загрози, ніж якби він кричав.
Леся залишилася стояти в темному коридорі, відчуваючи, як серце калатає у грудях.
Макс їй не довіряє. І тепер він гратиме жорстко.