Читати книгу - "Флористка, Viter"

Зоряна стояла в напівтемному квітковому магазині, стискаючи телефон у руці. Вже чотири години Марина не виходила на зв’язок. Це було ненормально.

Вона згадала останні слова Марини: «Йду додому. Дивне відчуття. Мені здається, що за мною стежать…»

Зоряна вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Паніка ніколи не була її стилем. Вона діяла за правилами – логіка, аналіз, спокій. Але цього разу щось було не так.

Вона вийшла з магазину, зачинила двері на ключ і сіла в машину. Дістала з бардачка невеликий пристрій, ввела номер Марини. Трекер показував останнє місце, де був телефон – закинутий склад на околиці міста.

— Що ти там робила, Маринко? — прошепотіла Зоряна і натиснула на газ.

Артем Гайдук сидів у своєму кабінеті, коли на його стіл поклали нову справу.

— Зникла молода дівчина, — сказав Максим Волошин, його напарник. — Марина Савчук.

Артем переглянув документи. Двадцять три роки, працює в квітковому магазині, без проблем із законом.

— Батьки заявили?

— Ні. Подруга. І не просто подруга. Я б сказав, що вона щось приховує.

— Хто?

Максим кинув на стіл ще один аркуш.

— Зоряна Чернега. Власниця квіткового магазину, де працювала Марина.

Артем підняв брови.

— І що з нею не так?

— Знаєш, яка в неї біографія? Ніяка. Ні офіційних даних про батьків, ні звичайних соцмереж. Наче її просто не існувало до певного моменту.

Артем перегорнув документи.

— Думаєш, вона причетна?

— Думаю, вона знає більше, ніж каже.

Зоряна припаркувала машину біля складу. Темрява ховала його за покинутими будівлями, але вона знала: якщо Марина була тут, треба діяти швидко.

Вона витягла з кишені ліхтарик, приглушила світло і тихо пішла вперед.

Двері складу були прочинені. Усередині – тиша.

Вона зробила кілька кроків, вдивляючись у темряву. Раптом щось блиснуло на підлозі. Вона нахилилася – телефон.

Маринин телефон.

І тоді вона зрозуміла: це пастка.

Позаду почулися кроки.

— Стояти! Поліція!

Зоряна повільно підняла руки, обертаючись. Перед нею стояв високий чоловік із пістолетом у руках і проникливим поглядом карих очей.

— Зоряна Чернега?

— А ви хто?

— Артем Гайдук, карний розшук. І мені дуже цікаво, що ви робите на місці злочину.